До підземель Острозької академії, повернулися кажани, пише Музей історії Острозької академії / Museum of Ostroh Academy.
Рукокрилі - давні та звичні мешканці острозьких підземель. У криптах монастиря капуцинів XVIII ст., частині екскурсійного маршруту Острозькою академією, помічені з 1996 року. В ті часи, під керівництвом археологів, розпочалися роботи з розчистки занедбаних підземель. У 2000 р. підземелля стали складовою музейного комплексу ОА. З тих пір кажани стали "співробітниками" музею. Головна їхня "робота" - це розчистака вентиляційних ходів, яким вже 250 років. Адже через вузьку вентиляцію кажани потрапляють на ночівлю до крипт.
Також, інколи, ці "співробітники" лякають туристів, особливо неслухняних, які самостійно намагаються дослідити підземелля. Цьогоріч, завдяки співробітникам Національного парку "Дермансько-Острозький", вдалося визначити рід мешканів підземель ОА. Відтепер відомо, що в "академії" мешкають вухані (лат. Plecotus) — рід кажанів родини лиликових (Vespertilionidae). Латинська назва тлумачиться як «скручений, звивистий», що вказує на великі звивисті вуха. Отже, найпомітнішою особливістю цих кажанів є величезні вуха, які виступають з голови на, приблизно, 30-35 мм (при довжині тіла близько 50-60 мм).
З настанням холоду, вийшли з літньої "відпустки", та взялися за роботу.
Кажани зустрічаються практично всюди, крім полярних районів і високогір'їв. Майже всі летючі миші – безпечні. В Україні всі кажани – комахоїдні. І приносять суттєву користь, знищуючи шкідливих комах.
Ці ссавці мають незвичну будову, завдяки якій оволоділи мистецтвом польоту. Чотири довгі пальці сильно розвинених передніх кінцівок підтримують крило. Довгий вузький хвіст, що дорівнює довжині голови, обтягнутий літальної перетинкою. Пальці задніх кінцівок з кігтями вільні від перетинки: ними кажани чіпляються за гілки і виступи, повисаючи вниз головою.
Чому кажани ведуть саме нічний спосіб життя? У них дуже слабкий зір, пристосований тільки до темряви. Зате чудово розвинені нюх і слух, які допомагають полювати і орієнтуватися в просторі.
На сьогодні багато видів кажанів знаходяться на межі зникнення. Проблема особливо загострилася в останні десятиліття, що пов'язано з вирубками дуплистих дерев (саме в дуплах більшість цих звірків знаходять притулок), застосуванням різних отрутохімікатів (летючі миші гинуть, наївшись «отруєних» комах) і переслідуванням з боку людини.
Всі види місцевих кажанів мають охоронний статус згідно з міжнародними договорами, підписаними Україною: Угодою про збереження популяцій європейських рукокрилих, Бернською конвенцією про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ в Європі, а також Боннською конвенцією про збереження мігруючих видів диких тварин. Адже ці комахоїдні тварини є невід’ємним компонентом наземних екосистем і однією з ключових груп в програмах моніторингу стану біоти та природних комплексів.
