У Національному природному парку "Пуща Радзівіла" мешкає один із найпоширеніших жителів українських лісів і полів. Ідеться про зайця звичайного (Lepus europaeus) - ссавця середнього розміру, відомого своєю великою швидкістю та здатністю до стрибків, які використовує для захисту від хижаків.
Тварина має довгі вуха, що допомагають їй чути загрози здалеку, а також сильні задні лапи, які забезпечують швидкий біг і маневровість. Забарвлення хутра може змінюватися залежно від сезону: улітку заєць - коричневий із рудуватими й сірими відтінками, а взимку стає сірішим, що допомагає йому краще маскуватися на засніженій території.
Раціон зайця - переважно рослинний. Він харчується травами, листям, молодими гілками та корою дерев, особливо взимку. Така всеїдність допомагає виду виживати в різноманітних умовах, зокрема й під час суворих зим.
Як зауважують у "Пущі Радзівіла", заєць є важливою ланкою в екосистемі національного природного парку, оскільки тварина є як споживачем рослин, так і джерелом їжі для багатьох хижаків, зокрема лисиць, вовків і хижих птахів. У такий спосіб заєць звичайний підтримує природний баланс між хижаками та травоїдними тваринами.
Особливу увагу варто звернути на поведінку зайців у період розмноження, що триває з весни до початку осені. Самки можуть народжувати кілька разів за сезон, що сприяє підтриманню стабільної чисельності популяції, незважаючи на природну смертність. Цікавою особливістю є тактика захисту зайченят: самки залишають їх у гнізді одних, щоб не привертати увагу хижаків, а самі повертаються лише для годування.
У межах НПП “Пуща Радзівіла” заєць звичайний є видом, який потребує охорони через численні загрози його середовищу існування. Однак завдяки природоохоронному статусу парку, зберігаються як лісові, так і степові біотопи, що є важливими для підтримки життєвих циклів цього виду.