У Рівному завтра, 28 квітня, проведуть в останню дорогу захисника України Ігоря Люшина.
Про це повідомив міський голова Олександр Третяк.
Ігор Люшин народився у на Рівненщині, у селі Невірків, Корецького району. Там закінчив школу, а за тим здобув освіту вчителя фізкультури у нашому Рівненському державному гуманітарному університеті. Служив у Запоріжжі у внутрішніх військах МВС, а далі - знайомство з коханою дружиною Діаною, шлюб, дітки, сімейні клопоти.
"Познайомилися ми давно, жили на Київщині в Ірпіні, Бучі, а останні п'ять років - у Маріуполі, звідки я й родом. Виховували разом прекрасних донечку та сина, загалом, жили своє щасливе життя, - розповідає дружина загиблого Героя Діана. - 24 лютого, коли почалася війна ми одразу покинули місто, Ігорю було важливо, щоб і я, і наші діти були в безпеці. Ми повернулися на Рівненщину, пожили у його селі, а потім поїхали у Рівне. Ігор став на облік, шукав роботу... Але не встиг, його мобілізували. Відтоді, всі 11 місяців його служби він був на нулі".
У перші дні війни Ігор не став ховатися, він знав, що боронити державу - більше, ніж просто обов'язок. Принциповий, врівноважений, щирий - таким його пам'ятають усі рідні та друзі.
"За увесь час служби він лише кілька разів приїздив додому, але коли був з нами - завжди знімав форму і весь час проводив з дітьми. Він назавжди залишиться для них найкращим татком", - каже дружина Захисника.
Про війну чоловік розповідав небагато, не хотів засмучувати рідних, тож на зв'язок виходив, щоб почути добрі звістки від сім'ї.
"Війна насправді далеко не така як в телевізорі чи на фото. Вони там були в дуже важких умовах, під спекою, дощами, в мороз та сніг. Але Ігор - людина неймовірної сили. Навіть після лікування у госпіталі - він повертався до своїх хлопців, бо ж відчував безмежну відповідальність перед побратимами", - пригадує дружина Героя.
А ще - він любив майструвати, добре розбирався у всьому, до чого прикладав свої руки. Мав насправді золоті руки, в яких робота наче сама виконувалась. А головне - кожну розпочату справу доводив до кінця.
"Багато друзів, знайомих зверталися до Ігоря за порадою, з проханням допомогти — він ніколи не відмовляв. Врівноважений, спокійний, мудрий...Та й вдома все тримав на собі. Він був мій спокій, розрада, впевненість, любов. Таким і залишиться для мене назавжди” - розповідає дружина Героя Діана.
32-річний сержант Ігор Люшин загинув 24 квітня внаслідок артилерійського обстрілу під час виконання завдання поблизу населеного пункту Червонопопівка на Луганщині.
Прощання із Героєм відбудеться о 12:00 на майдані Незалежності. Поховають його на кладовищі “Нове”.
До слова, Ігор Люшин був племінником екскерівника Березнівщині Віталія Люшина.
