Сьогодні у Рівному прощатимуться із бойовим капітаном, заступником командира рівненського батальйону ТрО Миколою Савчуком. Військовослужбовець помер після осколкового поранення голови.
Про це повідомляє Рівненська міськрада.
«Я буду військовим, буду захищати нашу країну і її людей,» - сказав Микола Савчук старшому братовіпісля закічення кулінарного училища. Олександр, який змалечку дбав про нього, поки батьки працювали, зрозумів, що так воно й буде.
Микола Савчук народився у Смизі на Дубенщині. Після училища, де опанував фах кухаря, пішов в армію на строкову службу.
«Велика частина служби проходила на кухні, він готував їжу, працював за фахом. Але Микола завжди хотів бути справжнім військовим. Тому пішов вчитися далі, закінчив НУВГП, а потім і Одеський інститут сухопутних військ, вперто і наполегливо рухався до своєї мети,» - пригадує Олександр.
Захищати рідну землю Миколі Савчуку довелося не на словах. Із 2016 року він ніс службу у розвідбаті в зоні АТО.
«Це така служба, де ризик і небезпека стоять перші. Але брат ніколи не відступав. Навпаки, якщо завдання було вкрай складним, то йшов на нього сам, а от хлопців своїх беріг… Така вже вдача у нього: про всіх подбати, попіклуватися, він готовий був зробити все для інших,» - розповідає брат Героя.
Після повернення із зони бойових дій Микола служив у військкоматі, але що насправді відбувалося на Сході, в якому пеклі довелося побувати та що пережити – не розповідав…
«Це вже зараз хлопці трохи розказують, з яких страшних ситуацій брат вибирався, а він сам завжди казав «Ти там не був, значить і знати тобі того не треба…» Він ніколи тим не хизувався, ні історіями, ні нагородами. Завжди мовчав про війну,» - продовжує Олександр.
Коли ворог знову нагадав про себе зброєю та людськими жертвами, Микола Савчук був одним з тих, хто взяв на себе формування батальйону територіальної оборони Рівненщини. Добирав склад, відповідав за навчання, допомагав опановувати різні види зброї. Згодом до цього ж батальйону приєднався і Олександр:
«Ми служили разом, я тільки звикав до цього всього, а Микола вже був профі. Його дуже поважали. А він… наче відчував. Напередодні було вечірнє шикування, все як годиться, а потім він довго говорив з особовим складом. Кожного розпитав, як він, як моральний дух, чи все вдома спокійно, чи є проблеми, може треба допомога… А зараз телефонують мені хлопці, різні, хтось з молодших, хтось ще в радянській армії служив, але кажуть одне: «Микола – один з кращих командирів, яких бачили в житті…»
Вдома Миколу Савчука чекали батьки, дружина та двійко синів. 10 червня старшому Тимофію виповнилося 10 років. Найбільше він, як і молодший братик 6-річний Антон, чекав дзвінка від тата…
Лікарі боролися за життя капітана Миколи Савчука, який отримав осколкове поранення голови. Та 10 червня він став частиною Небесного війська. У вересні йому було б 40.
Прощання із Миколою Савчуком відбудеться сьогодні, 12 червня, о 18.00 на майдані Незалежності у Рівному. Поховають Героя у Смизі, де живуть батьки, вже у понеділок, 13 червня…
