Завтра в Рівному в останню дорогу проведуть трьох загиблих Героїв - Миколу Говорова, Андрія Солоновича й Едуарда Малого.
Про це повідомив в.о. міського голови Рівного Віктор Шакирзян.
Микола Говоров народився 25 лютого 1983 року в Рівному. Закінчив Рівненський ліцей № 11. Опанував фах регулювальника радіоелектронної апаратури та приладів, контролера радіоелектронної апаратури та приладів у професійно-технічному училищі № 9. Працював у фірмі "Триплекс" склярем.
Разом із дружиною Тетяною виховував 14-річну донечку Дар'ю.
"Надзвичайно добрий, з великою душею та серцем, все готовий був віддати іншим, нічого собі не лишити. Щирий, веселий, балакучий. І слова поганого про нього не можна сказати", - розповідає дружина Героя Тетяна.
Миколу мобілізували до лав Збройних сил України у вересні 2024 року. Служба давалася важко, найбільше морально, адже його підрозділ часто перекидали з місця на місце.
"Він воював спершу в Донецькій області, потім перевели на декілька днів в Черкаси , а потім - у Курську область. Це був дуже великий стрес для нього. Все відбувалося занадто швидко, говорив, що роботи багато...", - продовжує Тетяна.
На жаль, 41-річний солдат Микола Говоров загинув 8 січня 2025 року під час виконання бойового завдання в Курській області.
Андрій Солонович народився 19 жовтня 1980 року в Рівному. Із дитинства вирізнявся рішучістю, відповідальністю та готовністю допомагати іншим.
Після закінчення школи Андрій проходив строкову службу в Рівненському МВК, Урядовому зв’язку СБУ, де здобув військове зання старшого сержанта запасу.
У 2000-2004 роках чоловік навчався в Текстильному технікумі Українського державного університету водного господарства за спеціальністю «Бухгалтерський облік».
Професійний шлях Андрій починав як менеджер із торгівлі, працював керівником будівельно-ремонтного підрозділу в компаніях «Київміськбуд» та очолював транспортний відділ ПАТ «Київхліб».
Для Андрія головною цінністю завжди була його родина. Люблячий чоловік, турботливий батько, син, який підтримував своїх батьків, допомагав у будь-яких ситуаціях. Він ніколи не боявся складних завдань, завжди шукав шляхи їх вирішення й був опорою для рідних.
У травні 2023 року Андрій без вагань добровільно вступив на контрактну службу в ДПСУ. Виконував надзвичайно важливі завдання в зоні бойових дій. Його досвід і професійність були незамінними. Брав участь у боях на Харківському та Донецькому напрямках, демонструючи непохитну мужність і вірність присязі.
10 січня 2025 року старший сержант Андрій Солонович виконував бойове завдання на одній із позицій Бахмутського напрямку, де отримав тяжке поранення, несумісне із життям.
Едуард Малий народився 10 грудня 1985 року в місті Торез (нині Чистякове) Донецької області. Закінчив місцеве професійно-технічне училище. 2014 року був вимушений залишити рідне місто через війну. Відтоді й оселився в Рівному.
Він був справжнім трудоголіком, повністю віддавався роботі. Весь час, живучи в Рівному, працював водієм на хлібозаводі "Рум'янець". Присвячував себе повністю своїй справі.
"У серпні 2024 року Едуарда мобілізували до лав ЗСУ. Він, як і всі українці, прагнув лише одного - аби війна швидше закінчилась. Будував плани на майбутнє, хотів повернутися додому, щоб далі реалізувати себе", - розповідає сестра Героя Елла.
Едуард пройшов навчання у Франції, далі була служба в прифронтових територіях. Далі - одні з "найгарячіших точок". На жаль, другий бойовий вихід Воїна став для нього останнім. 39-річний солдат Едуард Малий загинув 5 січня 2025 року, виконуючи бойове завдання на Покровському напрямку.
Прощання з Героями відбудеться завтра, 20 січня, о 10.00 на майдані Незалежності в Рівному. Заупокійну службу за Миколою Говоровим та Едуардом Малим проведуть у Свято-Покровському соборі. Поховають їх на кладовищі "Нове". Заупокійна служба за Андрієм Солоновичем відбудеться у храмі села Малий Олексин. Поховають його на місцевому кладовищі.
