Від ручної праці до доїльної лінії на 40 корів: як на Рівненщині працює перша сімейна молочна ферма

Наталя Никончук разом з чоловіком Василем вже сім років розвивають сімейну молочну ферму «Відродження». Подружжя проживає в селі Стара Мощаниця на Рівненщині та тримає 40 корів, які щодня з’їдають пів тонни кормів.

Повідомляє Район.Рівне.

Я втомилась доїти руками й через день їздити на базар 

«Я вийшла заміж у 15 років. З того часу в мене завжди були корови. Продавали молоко на базарі, так і виживали. Потім чоловік помер і я вийшла заміж вдруге. З другим чоловіком ми тримали спочатку чотири корови й свиноматки. Так жили й будувалися»,  – розказує Наталя.

Але за роки жінка втомилась доїти руками й через день їздити на базар з торбами, тому наважилась на зміни.

У 2017 році голова селищної ради запросила її на захід у Дубні, куди з'їхались власники худоби з усієї області. Там жінка дізналась, що на Львівщині діє проєкт Сімейних молочних ферм, який спрямований на розвиток молочного тваринництва в Україні. 

Прості люди створювали невеличкі ферми по чотири-п’ять корів, а проєкт за сприяння канадського уряду надавав їм доїльні апарати, електропастуха чи спонсорував окультурення пасовищ.

Наталія зацікавилась і поїхала на Львівщину, щоб на власні очі побачити роботу такого кооперативу.

«Я подивилася, мені сподобалося, й так вирішила, що буду цим займатися», – пригадує фермерка.

Ми хотіли полегшити нашу працю і щоб люди не збували худобу

Вона написала заяву в селищну раду, звідти документи передали в ТОВ «Укрмілкінвест», який співфінансує діяльність ферм. Після цього до подружжя приїхали представники організації й детально все обговорили й пояснили.

Невдовзі сім’я Никончуків наважилась відкрити сімейну молочну ферму. І одразу ж створили кооператив «Натуральне молоко». 

Згідно з програмою, все фінансувалось 50 на 50. Половину витрат оплачували новоспечені фермери під виплату на п’ять років, іншу половину – оплачував фонд. 

Перший хлів вирішили будувати на 14 корів власними силами. Спочатку тримали 10 корів: три власних і сім купили в межах програми. Всі відсотки за кредитами платила держава.

Молоко в кооперативі, згідно з договором, забирає Радивилівський молокозавод. Договір уклало Приватне сільськогосподарське підприємство «Україна», вони ж домовляються за ціну. 

Окрім власного молока, фермери збирають молоко від місцевих людей. На початку, щоб заохотити людей доєднатись до кооперативу і посприяти полегшенню людської праці, вони пропонували місцевим придбати доїльні апарати за пів ціни. Наприклад, якщо апарат коштував 8 тисяч гривень, то його відпускали за 3 тисячі.

«Люди до сьогодні доять і здають мені молоко. Ми хотіли полегшити людям працю і щоб вони не збували худобу», – наголошує жінка. 

Перших три роки Наталя їздила по всій Україні. Була на Івано-Франківщині, Тернопільщині й Львівщині. Згодом два роки майбутні фермери їздили до неї. 

На даний час не їздять, бо в організації сформувалась команда дорадників, яка працює в селі Здовбиця і консультує всіх охочих. До того ж з’явилось багато інформації в інтернеті. 

У 2021 році подружжя вирішило розширити господарство й у жовтні почали будівництво корівника на 40 голів.

«У першому хліві у нас була переважно ручна праця, всі харчі довозились руками, лише доїли апарат», – каже власниця ферми.

Але невдовзі почалась повномасштабна війна і будівництво зупинилось. Проте через певний час Никончуки порадились з інвесторами й продовжили будівництво.

Новий хлів завершили в листопаді 2023 року. Тепер в корівнику є гноєтранспортер, вакуум та доїльна лінія.

Після отелення корови дають понад 400 літрів молока за день

Оскільки ферма сімейна, то Наталя з Василем працюють удвох. Найманих працівників залучають тільки на масові роботи: збір сіна та закладання силосу. Це відбувається два-три рази в рік.

«Я не переробляю молоко, бо не маємо на це часу і ресурсу», – пояснює Наталя.

Жінка каже, щоб когось наймати, то треба, щоб всі 40 корів доїлись. А зараз дають молоко лише 22 корови, все інше – молодняк. Тому на зарплату працівникам ще не вийшли.

Після отелення всі корови, що є на фермі, дають понад 400 літрів молока за день, наразі – лише 100-120 літрів в день. Василь Никончук через день їздить і збирає молоко по людях. Зараз їх кооператив здає орієнтовно 600 літрів молока, весною – тонну.

Надої покращують лише через випасання. Подружжя орендує поля і підживлює їх мінеральними добривами, які отримує за сприяння проєкту «Сімейні молочні ферми» в межах програми підтримки від USAID. Наприклад цьогоріч на зиму їм давали «амофоску», а на весну – карбамід.

Корів годують сіном, силосом, заклали сінаж (скошена трава). Також посіяли кукурудзу, але ще не вдалось зібрати, бо поламався комбайн.

Вже два роки поспіль фермери отримують дотації в межах закордонних програм. Всі отримані кошти одразу йдуть на закупівлю кормів. Наталя наголошує, що цього звісно мало, але все інше докупляють за власні гроші з надоїв.

Я їх прийняла вже на скільки їм Бог назначив

Ще на початку діяльності подружжя паралельно з молочною фермою обладнало туристичну садибу «Панський маєток». Це дерев'яна хатинка з глиняною підлогою, автентичною грубкою, плитою та піччю. Тут є сучасна кухня і туалет з душовою кабінкою. Проте з початком повномасштабної війни тут живуть не туристи, а переселенці.

«В мене там живе сім’я переселенців зі сходу, діти яких воюють. Чоловікові 72 роки виповнилось, а жінці нема ще 70. Я їх прийняла, як то кажуть, вже на скільки їм Бог назначив, бо їм нема куди вертатись», – пояснює жінка.

Також у перші місяці 2022 року вона приймала людей і у свою хату. Вони жили у неї, поки шукали житло. Так у Никончуків мешкали чотири сім'ї з Миколаївщини, Чернігівщини, Бахмута та Рубіжного.

Наталя наголошує, що поки розширювати ферму не планує, бо не має більше місця в хліві.

«Може колись дочка захоче розширюватись. Вона в нас навчається на ветеринара в Млинові. Вона любить це діло, тому й обрала таку професію. Навчається добре, на стипендії», – підсумовує фермерка.