Хто б не зайшов в оселю до 74 річного Федора Якути, котрий мешкає в селі Острів, що неподалік Княгинина, Дубенського району, усі вражені талантом господаря.
Більше, ніж півсотні вишитих сорочок, десятки рушників та подушок, ікони, картини, плаття для дочки, портрет Тараса Шевченка – це лише частина того, що вишив талановитий дідусь.
Повідомляє Блог "Знай більше".
Федір Якута дуже любить українську вишивку і увесь вільний час проводить «в товаристві» голки, нитки й полотна.
Село Острів, де проживає дідусь, знаходиться далеко від райцентру і до міжнародної траси теж не близько.
Федір Якута народився у 1948 році, в Кривому розі. Проте дитинство та все своє свідоме життя він провів на Дубенщині. Зараз дідусь мешкає із дружиною та сином і його сім’єю.
Про своє дитинство та любов до вишивки Федір Якута розповідає:
«Вперше голку з ниткою взяв до рук у 9 років. Тоді у школі в нас було трудове навчання. Але до цього, я ще приглядався до мами, яка дуже красиво вишивала. І я завше захоплювався українською вишивкою. Згодом став вишивати й сам. Перші мої роботи були на домотканому полотні».
По закінчені школи Федір Якута став працювати. А далі була армія. Коли відслужив, то повернувся в рідне село і зустрів свою долю – таку саму, як він. Молодята понад усе любили і до нині люблять вишивати.
"Вдень роботи в селі багато, а коли все переробили, то бігли до полотна. Колись мода була на вишиті штори й гардини. То ми з Федором усю хату забезпечили вишивкою. Чоловік вишиває штору з однієї сторони, а я – з іншої", - каже пані Марія.
За словами дідуся, коли він пішов на пенсію і став пастухом, то настав справжній рай.
"Піду собі в поля, чи до ставу корови пасти і вишиваю. Так добре й ніхто не заважає",- посміхаючись говорить дідусь.
Дружина Марія коментує, що буває навіть вночі Федір Михайлович прокидається, бо захотілося вишивати.
За останні роки дідусь вишив 51 сорочку і одне плаття для дочки. Рідні дідуся мають по кілька сорочок. Але Федір Михайлович вишиває не тільки для своїх, а й на замовлення, якщо хтось попросить. Якось, знайомий сина попросив вишити сорочку. Дідусь постарався та замовлення виконав швидко. Минали дні та тижні, а про вишивку ніхто й не згадував. І одного разу трапилось так, що в пана Федора знову замовили сорочку. Той розповів, що вже має готову вишивку й продав її. А тут об’явився чоловік, який просив ту сорочку. Добре, що дідусь має руки вмілі та швидкі, то й знову вишив те, що у нього просили.
П’ять років тому Федір Якута вперше почав вишивати ікони. Зараз у нього їх чимало. Проте до кожної ікони вишиває ще копію, щоб поділити двох дітей. На одну ікону йде місяць-два праці. Але воно того варте.
Зараз дідусь вишиває ікону Спасителя. І хоч Федір Якута ще й половини недовишивав, але вже розграфив наступну роботу.
А ще дідусь розповів, що любить їздити в Дубно та Рівне на закупи. Але не купляти різні «чоловічі штучки», а підбирати нитки до нового шедевру.
"Краще за мене кольорів мені ніхто не підбере", - говорить Федір Якута.
Якути щиро люблять Україну, вишиванки та сам процес вишивання. Але вишивають не завжди. Бо в свято чи у присвяток голки у руках Якутів ти не побачиш.
