За 9 місяців 2019 року в області зареєстровано 723 випадки лямбліозу (62,4 на 100 тис. нас.), що на 38,5% менше аналогічного періоду 2018 року. Однак, даний показник перевищує у 3,3 раза захворюваність на лямбліоз в Україні. Отож, слід поговорити про лямбліоз та його профілактику.
Лямбліоз – широко розповсюджене захворювання людини, яке спричиняється представником сімейства Protozoe Giardia lamblia. Крім людини цей вид лямблій виявляється у різних ссавців: собак, кішок, овець, великої рогатої худоби, ведмедів, борсуків тощо. Деякі з тварин є резервуаром лямбліозу для людини.
Тривалий час патогенний вплив лямблій на організм людини піддавався сумніву. Однак на сьогодні нагромадилося достатнє число доказів, що свідчать про те, що лямблії здатні спричиняти серйозні кишкові захворювання людей, як у формі епідемій, так і у вигляді спорадичних випадків.
Лямблії вважаються причиною понад 20% гострих кишкових захворювань, факторами передачі яких є об’єкти довкілля – вода, ґрунт, пісок, садовина, городина, ягоди.
Багаторічний перебіг паразитозів супроводжується різними неспецифічними проявами: стомлюваністю, слабістю, зниженням апетиту, дратівливістю, поганим сном, зниженням працездатності та т. ін. Часто при тривалому перебігу інвазії розвивається депресія, «заглиблення у хворобу».
Лямбліоз часто супроводжується зміною мікробного пейзажу кишківника, формується дисбактеріоз. Це сприяє більш активному розмноженню лямблій, зниженню місцевої реактивності в кишківнику та зростанню патогенної мікрофлори.
Тривале паразитування лямблій в організмі людини призводить до порушення функції печінки та кишківника. В результаті подразнення інтерорецепторів тонкого кишківника не лише посилюється моторика кишківника, але також може виникати рефлекторна дискінезія жовчовивідних шляхів.
Не підтверджується думка про можливість розвитку лямбліозного холециститу, оскільки концентрована жовч справляє виражену бактерицидну дію. До того ж, середовище у жовчовивідних шляхах не має поживних речовин, тому не доведена можливість прямої ушкоджуючої дії лямблій на печінку.
У даний час доведено зв’язок між кишковими протозоозами й алопецією та частковою депігментацією шкіри, алергізація при лямбліозі та кишкових гельмінтозах підтримує або ініціює хронічні алергодерматози – нейродермії, екземи, атопічну бронхіальну астму.
Життєвий цикл лямблій включає існування паразита у вигляді вегетативної стадії (трофозоїта) або цисти. Після того, як людина проковтнула цисти, останні без змін минають шлунок і лише у верхньому відділі тонкого кишківника під впливом дуоденального соку звільняються рухливі форми трофозоїтів, здатні до подальшого існування, розмноження і розселення в тонкому кишківнику.
Зрілі цисти потрапляють з фекаліями у зовнішнє середовище, де залишаються життєздатними тривалий час і здатні заразити наступного хазяїна.
В залежності від температури зовнішнього середовища цисти лишаються життєздатними у фекаліях 2 - 24 доби, воді природних водойм (ставки, річки, озера) – 1- 3 місяці, водопровідній воді – 28 діб – 3 місяці, стічній воді – до 130 діб, морській воді – до 62 діб, ґрунті – до 75 діб.
Цисти стійкі до кислот, лугів, речовин, що містять активний хлор, і цілком інактивуються лише при кип'ятінні.
Проблема профілактики лямбліозу залишається актуальною: охорона об’єктів зовнішнього середовища від забруднення інвазійним матеріалом, забезпечення населення доброякісною питною водою і каналізаційними спорудами, дотримання санепідрежиму в організованих дитячих, лікувально-профілактичних закладах, харчових підприємствах тощо, гігієнічне навчання та виховання населення з дотримання правил особистої гігієни.
Важливе значення має харчування, яке направлене на створення умов, які перешкоджають розмноженню лямблій (каші, печені яблука, журавлина, сухофрукти, овочі, рослинна олія, кисломолочні продукти), обмеження вживання простих вуглеводів.
Рівненський обласний лабораторний центр
