Олена Філончук присвятила вірш загилому в зоні ООС 21-річному жителю села Кутин Зарічненського району. Михайло Ошурко у 2018 році був призваний на строкову службу, а після її завершення продовжив військову службу за контрактом.
СВІТЛІЙ ПАМ'ЯТІ МОГО ЗЕМЛЯКА МИХАЙЛА ОШУРКА ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ
МАТУСЮ, НЕ ПЛАЧ...
Матусю, не плач!... Я вже їду додому...
Сьогодні моя закінчИлась війна...
Від снайперів куль і від вибухів грому
я їду туди, де твоя сивина.Де борщ у печІ, молоко з пиріжками,
де батькова сильна й згрубіла рука.
Я їду додому... стрічай мене, мамо!
Тримайся, рідненька, бо зустріч...тяжкА.Пробач мені, мамо! Пробач мені, тату,
що сам собі вибрав я долю таку,
що пахне свічками і ладаном хата
й гойдається смуток у кожнім кутку.Пробачте, що в зоряну вись небокраю
весільні мої простяглись рушники,
що, не скуштувавши й шматка короваю,
розбилось кохання моє на шматки!Пробачте за цю безкінечну розлуку,
за сотні моїх, ще не сказаних слів,
що не дочекались ми діток-онуків,
що кулю ворожу так рано зустрів.Матусю рідненька, я ж так хотів жити!
О, скільки я мрій там собі нагадав!
Хоч смерть і літала над нами щомиті,
що буду наступний,- думки відганяв.О, як я хотів дочекатися літа,
з розгону упасти в духмяну траву,
в футбол поганяти, всіх друзів зустріти
і дякувать Богу за те, що живу.Чи ж думав, що ТАК стрінуть друзі, родина?
Чи ж знав, що обняти не зможе ніхто?
Лиш квітами болю цвіте домовина,
гіркий "подарунок" із зони АТО.Матусю, не плач, не болить вже нічого.
Своїх побратимів у небі знайду...
"Живим коридором' стрічає дорога...
Дорога...якою...уже не пройду...Душа незабаром за обрій полине...
Хтось гірко заплаче, добром пом'яне...
Я ж кров'ю тебе захищав, Україно!
Чому ж
вберегти
не змогла
ти мене???
Олена Філончук
26.01.2020
