В Україні в різних регіонах жінки мали різні звичаї носіння одягу та укладання волосся. Дослідниця з Рівного Алла Українець розповіла про традиційні головні жіночі убори Волині та Полісся.
Повідомляють на сторінці Ethnic Park Ladomyria.
"Важливою складовою народного вбрання були головні убори, які доповнювали костюм і відігравали в ньому декілька важливих функцій, зокрема визначали соціальний статус жінки - заміжня вона чи дівчина. Якщо заміжня, то повинна була в давнину повністю закривати своє волосся наміткою, а пізніше - хусткою. Але як його укласти на голові, коли народний звичай не дозволяв заміжній жінці заплітати коси? З допомогою чого можна було зробити зачіску з довгого волосся, щоб вона не розкидалася під час роботи? Винахідливі жінки здогадалися, що його можна намотати. І робили це з допомогою обручика («бруча», «тканки», «кімбалки») та чепця («каптура», «гаруночка»).
Найчастіше обручики виготовляли з гнучкої гілки («лозінки»), яку обмотували шматком полотна: «Бруч з лозінки, а потом його отако згорнула тамека да етою латичкою кругом обвєла, да зачепіла ніточкою скрузь, шоб ни розкідалось» (Сарненський р-н).
Пізніше почали згинати дріт, з допомогою якого можна було краще регулювати об'єм і форму обручів.
Спосіб намотування волосся на обруч з прив’язаними до нього тонкими шнурами нам пощастило зафіксувати у колишньому Рокитнівському районі (села Дроздинь, Старе Село). Жінка, затискаючи мотузки зубами, фіксувала обруч в певному положенні позаду голови, тоді розділяла волосся на два пасма, які перехрещувала на потилиці і почергово намотувала на нього. Після цього шнурами закріплювала його на голові. А тоді одягала шапочку-чепця. У Сарненському р-ні зустрічалися чепці сітчастоплетені з лляних нитокх, але найчастіше їх шили з полотна чи фабричної тканини. «Шоб моцній сидів бруч», чепці стягували на потилиці подібно до шапочок малюків. Великі обручики з дротини разом із намотаним волоссям могли вигинати, надаючи голові об'єму з боків.
На думку респонденток, і обруч, і чепець були невидимими для людського ока, але обов’язковими і дуже важливими деталями жіночого вбрання голови: «Жинка, як нема на голові кімбалки тоєї, – то-то не жинка».
У колекції Рівненського краєзнавчого музею є декілька обручів. Один із них – дуже пошкоджений", - зазначила дослідниця.
