У Рівному попрощаються із загиблим військовослужбовцем, який поліг на Донеччині.
Про це повідомив мер міста Олександр Третяк.
Сергій Гамула усе життя прожив у Квасилові. Тут же навчався у школі, потім у професійному ліцеї, а за тим – у Київському політехнічному інституті. Працював зварювальником на приватному СТО, планував розпочати власну справу. Та всьому завадила війна.
«Тато саме закінчив роботу на СТО, був дома коли відбувся наступ. Він читав новини, голосно лаяв ворога і не міг спокійно сидіти на місці – запальний характер не давав. Тому не чекав повістки, а сам поїхав у військкомат, аби добровольцем стати до лав ЗСУ. Сказали, щоб чекав дзвінка. Але за тиждень тато знову поїхав у військкомат – обурювався, що йому не телефонують. Ввечері того ж дня пролунав дзвінок і він поїхав на полігон,» - розповідає син Героя Олександр.
Майже вся служба Сергія Гамули минула на Донеччині – туди його направили наприкінці березня. Саме тут проявилися його інші якості – стриманість, розсудливість, серйозність. Військова служба, до якої не мав потягу у мирний час, Сергієві подобалась.
«Він мало розповідав про саму службу, але голос завжди був бадьорий, веселий, називав мене, як звично, Шурік. Тато казав, що йому насправді до душі армія. Став врівноважений. Його досвід, і оцей спокій допомагали.
Розповідав, що доводилось під час обстрілів молодших хлопців до тями приводити, бо панікували, як пораненого в коліно побратима в окоп під кулями затягував…» - пригадує син.
Іще вдома, розуміючи усю небезпеку, Сергій говорив рідним, що не буде ні з ким близько спілкуватися, аби не прив’язуватись. Але саме у війську знайшов друга із Закарпаття Анатолія. Саме війна відкрила те, що стримувалося досі…
«Коли тато був вдома, ми дуже рідко говорили, що любимо один одного. Кожна ж наша розмова під час війни закінчувалась словами: «Я люблю тебе, тату» «І я люблю тебе, сину». Це те, чого нам так не вистачало у мирний час,» - пригадує Олександр.
Окрім 25-річного Олександра, Сергій разом із дружиною виховали ще й доньку 23-річну Наталю, мав рідну сестру Наталю і двох племінниць Аню та Олю, яких дуже любив і вони його. А ще чекали розширення родини.
«Я одружився, коли тато був вже на війні, тому новину про те, що ми з дружиною чекаємо на донечку – його онучку – він почув телефоном. Тоді він заплакав. Просив, щоб я беріг її понад усе, і мріяв, як повернеться додому,» - розповідає син Героя.
49-річний стрілець-снайпер, солдат Сергій Гамула загинув 1 листопада внаслідок мінно-вибухової травми поблизу села Павлівка Донецької області.
Прощання із Героєм відбудеться завтра, 13 листопада:
10:00 - прощання на майдан Незалежності у Рівному
10:30 - виїзд до церкви Петра і Павла у Квасилові
12:10 - поховання на кладовищі у Квасилові
Чоловік заповідав, щоб його поховали на кладовищі у Квасилові