Сьогодні з інфекційного відділення Рівненської центральної міської лікарні виписали 92-річну бабусю, яка хворіла на коронавірус. Тетяна Данилівна перебувала там два тижні. Результати обох ПЛР-тестів були негативні і бабуся поїхала додому до рідних – доньки, сина, внуків і правнуків. Свій 92-ий день народження, який був 12 червня, пані Тетяна зустріла у лікарні. Коли її на візку вивезли на вулицю, вона сказала: «Зайшла на своїх ногах і вийду на своїх ногах».
«Все добре, дякую лікарям, щоб їм дав Бог здоров’ячка, їх діткам, щоб вони лікували усіх, як мене. Багато в житті переживала, хочу щоб додому ще, побачити», - розповіла бабуся.
У лікарні вона перебувала разом зі своєю донькою Любов’ю, яка теж хворіла на коронавірус. У неї перебіг хвороби був складніший. Зрозуміла, що хвора, коли піднялась температура. Пані Любов навіть планували переводити в реанімацію, адже вона близько 10 днів була у майже критичному стані:
«У мене була важча форма, а в бабці була легша форма, хоч вона і старша віком, але нічого, дякувати Богу і лікарям. Дякуємо, що дуже гарно до нас відносились, що гарно нас лікували. У палаті разом перебували, - розповіла пані Любов. - Зрозуміли, коли була висока температура. Зразу в мене, а потім у бабусі, сімейний лікар відразу зреагував і зробив все, як потрібно».
Як розповіла лікарка-інфекціоністка Інна Чишкевич, у бабусі декілька днів була підвищена температура, покашлювання і пневмонія, а серйозних змін у організмі вірус не викликав.
«Як для такого віку, відносно здоровий організм. Взагалі ми тільки виявили зміни вікові – зміни вікові легень, зміни вікові серця. Таких серйозних, крім гіпертонічної хвороби, більше супутніх хвороб у неї, на щастя, не було. У доньки досить важко було. У мами декілька днів ще була температура, але в подальшому, такого стану не було. Вона поступила у перші дні захворювання, відповідно, ми вже контролювали всі показники і на кисневій підтримці вона не була жодного дня», - розповіла пані Інна.
Донька спочатку була у палаті інтенсивної терапії підключена до централізованої подачі кисню. А мама лишилась у палаті. Втім, як розповіла лікарка, розлуку Тетяна Данилівна переживала дуже важко.
«Мама залишилась там (у іншій палаті, - авт.), то це була трагедія. Потім звільнилось місце у тій палаті, то просто перевели вже цю бабцю туди. Реально, вона переживала не за себе. Це якийсь батьківський інстинкт, він зберігається на всі роки, ні дня вона за себе не хвилювалась, тільки за доньку».
З анамнезу відомо, що за все своє життя Тетяна Данилівна лише двічі була у лікарнях. Перший раз – із менінгітом після пологів і декілька років тому зі струсом головного мозку.
Лікарка розповідає, що хвилювались за стареньку усім колективом, але переконана, що головне – вчасно почати лікування.
«Ми боялись, щоб все ж побороти цю хворобу. Це було тяжко. Щодня міряли ці показники, ставало легше. Але у нас є пацієнти, які зачасту мають дуже багато супутніх хвороб, дуже серйозних супутніх хвороб, - додала Інна Чишкевич. - І з нирковими недостатностями, і з бронхіальними астмами, і з цукровими діабетами. Якщо вчасно починати лікування, контролювати всі показники, всі супутні хвороби теж вести, то можна людей виліковувати. Фактично – якщо вчасно їх госпіталізовувати. Дуже тяжко переживати, не дай Бог, коли хворий помирає. Це дуже тяжка травма і не тільки для родичів пацієнта, але й для медперсоналу».
До слова, близько півтора місяця тому із рівненської лікарні виписали 82-річну жінку, яка теж у солідному віці переборола коронавірусну інфекцію. Вона – практикуючий фельдшер швидкої медичної допомоги. Сподіваємось, що ці випадки не унікальні і медики зможуть врятувати життя якомога більшій кількості хворих.
