Рівненський апеляційний суд не визнав апеляційну скаргу позивача, у якій він просив скасувати рішення суду про відмову у адоволенні позову до колишньої дружини про позбавлення батьківських прав.
Про це повідомляють у пресслужбі суду.
Як зазначається, чоловік це робив з метою уникнення мобілізації на військову службу.
Суть справи полягає в тому, що після розірвання між сторонами шлюбу у 2023 році, їх малолітню дитину суд залишив проживати з позивачем.
Позивач надав суду докази, які підтверджують його активну участь у вихованні сина: довідки зі школи та медичного центру, акт обстеження матеріально-побутових умов проживання сім’ї, покази сусідів, які вказали, що відповідачка два роки зі старшою повнолітньою дитиною проживає за кордоном, висновок органу опіки та піклування, який рекомендує попередити відповідачку про необхідність змінити ставлення до її малолітньої дитини. У цьому ж висновку вказується, що з початку повномасштабного вторгнення і до початку 2023 року дитина виїжджала з відповідачкою за кодон, що суперечить відомостям, які вказані у позовній заяві: самостійне, без участі матері, виховання дитини, винність поведінки відповідача, свідоме тривале нехтування матір’ю своїми обов’язками, категоричне небажання та тривале ухилення від участі у вихованні, навчанні та розвитку дитини за час спільного проживання та з припиненням шлюбних відносин з червня 2021 року. Крім того, орган опіки і піклування вказав, що відповідачка спілкується з класним керівником дитини через менеджер, протягом усього часу усі завдання та рекомендації учень виконував, що спростовує доводи позивача про ухилення матері від піклування про сина у вказаний період.
Звернення позивача за допомогою для дитини до медичного центру, проведення обстежень та планових щеплень, не підтверджує факт ухиляння матері від виконання батьківських обов’язків, а лише свідчить про належне виконання таких обов’язків батьком дитини, з яким залишено її проживати після розірвання шлюбу, за умови проживання матері за кордоном.
- Висновок суду першої інстанції про відмову у прийнятті заяви матері про визнання нею позовних вимог та не заперечення про позбавлення її батьківських прав відповідає правовій позиції Верховного Суду, що висловлена ним у постанові від 29 листопада 2023 року у справі № 607/15704/22, згідно з якою суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши водночас обставин справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для його задоволення.
Встановивши, що підстави для задоволення позву відсутні, суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги факт визнання позову відповідачкою, зазначивши це у рішенні, - йдеться у повідомленні.
Відтак, суд першої інстанції правильно відмовив у прийнятті визнання відповідачкою позову, оскільки у цій категорії справ визнання позову суперечить закону, а саме ч. 3 ст. 155 Сімейного кодексу України, та порушує права дитини, додають у суді.
- Звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських колишньої дружини, за умови відсутності обґрунтованих підстав, з метою уникнення призову на військову службу під час мобілізації, на думку суд апеляційної інстанції, не відповідає засадам добросовісності дій учасників цивільних правовідносин, - наголошують в суді.