Наталія Кньовець із Володимирця, що на Рівненщині, відроджує традицію створення весільних воскових віночків. Жінка почала виготовляти головні убори наречених минулого століття з початку повномасштабного вторгнення, аби відволіктися. Вчилася за майстер-класами та самостійно.
Як розповіла Наталія Кньовець Суспільному, воскові вінки вона виготовляє здебільшого вечорами, у вільний від основної роботи час. У такій творчості знаходить для себе психологічне розвантаження:
"Я взагалі не знала, що таке вмію. Просто оце, як почалася війна, настільки мені було, я не могла знайти собі спокою в душі. І я побачила одного разу квіточки як роблять, з гофрованого паперу. Спробувала зробити їх, сподобалося. А потім брат подарував майстер-клас із виготовлення воскового віночка".
Відтоді, зі слів жінки, у неї з'явилось нове хобі — вона почала вивчати історію цих прикрас, розглядала старі фотографії, на яких можна було побачити наречених у таких вінках.
"Найперша така модниця, кажуть, — це королева Вікторія, виходила заміж в такому віночку. І модниці по всій Європі розвезли цю моду, почали їх теж на весілля робити. Ну і українські дівчата підхопили цю моду. Але, може, в них не було матеріалів для виготовлення таких вінків, як були у багатих пані, то вони виготовляли із стружки, з кукурудзяного листя, з паперу різнокольорового, кольорових ниток, воску. Навіть якщо дівчина не могла собі дозволити весільної сукні, то віночок вона старалася собі придбати, щоб це був її власний віночок. Потім часто дівчата закладали його під скло в іконі і зберігали".
Майстриня зазначила, що такі вінки складаються із восковичок, які виготовляють, вмочуючи дротик почергово у гарячий віск чи парафін та холодну воду. Форму і колір добирають за смаком, згодом восковички заплітають у вінок, додаючи барвінок чи інші елементи. Один вінок жінка може робити понад тиждень.
"Це не так швидко, як хотілось би. Можна рукою трохи надати форму цій восковичці, доки матеріал піддатливий".
Часом жінка робить такі вінки на замовлення — на весілля, для фотосесій чи у подарунок маленьким дівчаткам. Має майстриня і мрію — відтворити весільний вінок своєї бабусі за фото 1939 року.
"Є у мене весільна фотографія. У бабусі була фата і вінок. Восковий. І от я хочу відтворити той вінок".
