Мешканці Сумщини потроху оговтуються від навали російських окупантів. Розбираються завали, працюють сапери, налагоджується постачання товарів. Регіон, наразі, звільнено, проте до відновлення мирного режиму життя говорити занадто рано.
Вокзал у Тростянці сьогодні — це МСТА посеред ґанку, спалені МТЛБ, вантажівки та цивільні авто, ракети РСЗВ у розбитих ящиках та берці з підв’язаною мотузками підошвою. Дорога з Харкова на Суми — це спалені та іржаві танки, “самохідки”, “бехи”. На одній виставлені в рядочок “віджаті” і випалені разом з “новими господарями” – російськими мародерами – айфони. Навіщо вони зараз у підсанкційній Росії, без сервісного обслуговування, і заборони на продаж програмного забезпечення — не зрозуміло.
“Росіяни поводились як дикуни. Ось вони влаштували свій блокпост, просто під камерою стеження [йдеться про камеру, яка допомагає фіксувати порушення ПДР]. Вони лише десь за тиждень-півтора зрозуміли, що щось не так, і всі їхні дії стають відомі українцям у режимі онлайн. Тоді вони завалили цей стовп із камерою танком”, – поділився сумчанин Анатолій.
Попри анекдотичність ситуації, сміятись не доводиться: російські окупанти залишили по собі лише біду й розруху: щербаті почорнілі від вогню стіни, проломлені дахи, обвалені поверхи, понівечені стволи дерев. А найголовніше те, чого ніколи не забути, і не виправити: десятки цивільних Сумської області — загинули під обстрілами росіян чи були ними закатовані. І, навіть, після звільнення регіон не став безпечним. Мирні мешканці гинуть на вибухових пристроях окупантів. Постійно наражаються на смертельну небезпеку наші військові.
“Це було у Лебедині. Наша спільна з прикордонниками розвідувальна група вночі виїхала на “Кугуарі” за адресами, де за повідомленнями місцевих були розміщені мітки для артилерійських ударів. При поверненні на базу, ми помітили згорілий автомобіль. Вирішили перевірити його, раптом потрібна допомога. Коли ми спішились, по нас із сусідньої будівлі відкрили автоматичний вогонь. Ми повернулись на базу на ободах”, – розповів гвардієць Роман. Під час бою він отримав поранення, проте сьогодні повернувся у стрій і продовжує виконувати бойові завдання.
Вже звичною ознакою регіону є сталеві їжаки, бетонні брили та озброєнні люди на транспортних артеріях. Вся область вкрита мережею блокпостів, де спільно несуть службу гвардійці та представники інших силових формувань, зокрема бійці тероборони та співробітники поліції.
“Контролюємо транспортний трафік. Наша задача – виявляти осіб, які працюють на ворога, провозять заборонені вантажі, нелегальну зброю, вибухонебезпечні речовини”, – поділився строковець Станіслав. До служби у Національній гвардії він мешкав на Вінниччині.
“Я свого часу проходив строкову службу у Сумах. Я – резервіст. Повернувся до своєї військової частини з Києва, коли дізнався, що відбувається у країні. Зараз захищаю інтереси своєї держави тут”, – розповів гвардієць Ігор. До військової служби він працював у сфері логістики.
Сумщина – заслонила собою Полтавщину, відтягнула на себе частину окупаційних сил, призначених для захоплення півночі Харківщини, а також скувала великі сили противника, які рухались у бік Чернігова, і далі намагались прорвати на Київщину. Сьогодні регіон намагається відновити та нормалізувати цивільні життя. Тим часом оборонці Сумщини обладнують позиції та готуються до відбиття можливих майбутніх етапів російського вторгнення.
Джерело - Національна гвардія України.
