Щирий, сміливий, справжній – таким є боєць Іван із позивним «Гриб». Йому - лише 23, але за півтора року служби в 104-ій бригаді Тро Рівненщини він пройшов шлях від солдата до командира розрахунку.
Історію військовика оприлюднили у пресслужбі 104-ї бригади ТрО ЗСУ Рівненщини.
«Контракт я підписав у вересні 2023 року. Спочатку був солдатом, номером обслуги. Тепер я командир розрахунку. Перший бойовий вихід був взимку минулого року на Куп’янському напрямку, на Харківщині. Побратими навчили, як копати, що літає, як діяти в різних ситуаціях», – ділиться Іван.
Поштовхом до служби у війську для хлопця став початок повномасштабного вторгнення. Як і в багатьох інших селах України, мешканці його рідної Мар’янівки згуртувалися, щоби протистояти викликам війни.
«Тоді всім селом зібралися, почали обговорювати, що робити. Люди вирішили копати окопи навколо села, так само як і в інших ближніх селах. По ночах почали чергувати. Ну, якось воно так і було», – згадує військовий.
Позивний «Гриб» Іван отримав не випадково – це родинна традиція, яка супроводжує його вже багато років.
«Так склалося, що на всю нашу сім’ю ще здавна казали «гриб». Це передавалося по роду. А коли я потрапив до війська, то хлопці з ближніх сіл, які служать зі мною у батальйоні, почали мене так називати, і воно залишилося», – розповідає боєць.
Військова справа стала більше, ніж обов’язком – це родинна традиція, яка об’єднує його сім’ю в прагненні захищати Україну. Старший брат Івана також обрав шлях служіння Батьківщині, присвятивши себе військовій справі та є частиною елітного підрозділу.
«Мій брат теж військовослужбовець. Служить у президентській бригаді. Це не лише вибір професії, а й глибоке переконання, що захист рідної землі – справа честі», – ділиться Іван.
До війни хлопець працював майстром лісу, і навіть зараз продовжує вважати цю професію важливою.
«Майстер лісу – це по-простому лісник. У тебе є свій обхід, за яким доглядаєш. Вирощуєш дерева, проводиш різні рубки», – розповідає «Гриб».
Родина Івана підтримує його в усьому. Їхня любов і віра допомагають долати труднощі, хлопець додає:
«Усі все розуміють, що комусь треба це робити. Постійно підтримують, кожного дня спілкуюся з мамою, татом, братом і всією родиною».
На майбутнє Іван має кілька планів, однак військова справа може залишитися в його житті навіть після перемоги.
«Якщо будуть перспективи в армії, залишуся служити. Якщо ні, то, можливо, поїду за кордон», – ділиться своїми думками військовослужбовець.
На завершення Іван звертається до кожного українця зі словами, які сповнені глибокого змісту та натхнення. Його побажання – це не просто гарна фраза, а заклик, що відлунює власний шлях воїна, сповнений рішучості та віри в перемогу.
«Бажаю всім патріотизму, цілеспрямованості та впевненості в собі. Це не лише любов до рідної землі, а й готовність відстоювати її інтереси, не боячись труднощів. Це здатність рухатися вперед, попри перепони, бачити мету і невпинно до неї йти. А впевненість у собі – це основа, яка допомагає долати всі страхи й сумніви, адже віра у власні сили є запорукою будь-якого успіху», – каже Іван.