У Харкові сім'я із дитиною, якій лише 1 рік і 7 місяців, аж 32 дні переховувалась від війни в метро.
Внаслідок тривалого перебування дитини у підземці, в неї почались проблеми зі здоров'ям. Одного дня вона просто не встала на ноги.
Її батьки прийняли рішення терміново виїжджати з Харкова. Так вони опинились у Львові. Нині маленька перебуває в дитячій лікарні Охматдит.
В той день, 6 березня, вся сім’я разом святкувала 1 рік і 7 місяців Аліси, бо така була традиція.
«Ми пили чай і їли тортик, коли по нашому дому стався авіаційний удар. А потім ще один, і ще один. Разом їх було три підряд. Коли я подивилася на годинник, було 18:25. Втікати на вулицю було пізно, бо комендантська година, тому ми перемістилися у ванну, аби переночувати. Було дуже холодно, ми грілися один до одного, а дім здригався від потужних вибухів. Я старалася закривати доньці вуха, аби вона цього не чула», - розповідає Зіна.
Вранці сім’я спустилася у метро і почала облаштовувати свій новий побут. Зіна, аби не зійти з розуму, запровадила там курси англійської мови для дітей та дорослих, які проводила щодня.
«Я дякую усім волонтерам, усім людям, які переховувалися разом з нами. Ми стали однією сім’єю. І ми б нікуди не втікали, якби не здоров’я донечки. Її організм без сонця, без нормальної їжі, звичного життя, маючи певні проблеми зі здоров’ям, почав здавати і в один день вона просто перестала ставати на ноги. Тоді ми за 15 хвилин прийняли рішення їхати», - продовжує Зіна.
В той день, коли родина стояла на вокзалі Харкова, очікуючи потяг, прийшов удар по Краматорському вокзалі.
«Сьогодні ми тут. Нашу дівчинку помалу ставлять на ноги. І ми дякуємо за все, в першу чергу за те, що залишилися живі. Я точно знаю, що наше місто вистоїть. Але для доньки я дуже хочу мирне майбутнє - без вибухів. Бо другий раз вона не витримає. Кажуть, що ракета 2 рази в одне і теж саме місце не летить. А ми точно знаємо, що летить… Наш дім зруйновано», - Зіна.
