Мешканець Березнівського району, який у 1992 році внаслідок дорожньо-транспортної пригоди отримав каліцтво під час виконання службових обов’язків, а згідно з висновком МСЕК — втратив спершу 75%, а пізніше — і всі 100% професійної працездатності, отримуватиме від підприємства визначені чинним законодавством щомісячні виплати. Так вирішив Рівненський апеляційний суд.
Торік у жовтні громадянин У. звернувся до Березнівського районного суду з позовом до приватного підприємства та Товариства з додатковою відповідальністю про відшкодування шкоди, завданої ураженням його здоров’я джерелом підвищеної небезпеки.
Каліцтво позивач отримав внаслідок автомобільної аварії, що сталася 29 жовтня 1992 року. Він працював водієм пожежної автомашини Березнівської професійно-пожежної частини.
Ухвалою місцевого суду від 20 березня 1995 року затверджено мирову угоду з винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, за умовами якої трест зобов’язувався щомісячно сплачувати потерпілому 2 587 500 карбованців.
У 1996 році позивачеві висновком судово-медичної експертизи було встановлено 100% втрати професійної працездатності та 50% загальної працездатності.
З часом правонаступником державного підприємства стало ВАТ, а його правонаступниками ПП та ТзДВ, які свої зобов’язання перед громадянином У. належним чином не виконують. Це й стало підставою для звернення до Березнівського районного суду, який 19 червня 2019 року відмовив позивачеві у задоволенні позовних вимог про відшкодування шкоди.
Захисник громадянина У. оскаржив судове рішення в апеляційному порядку. В апеляційні скарзі просив його скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги позивача задовільними в повному обсязі. Серед них — розірвання мирової угоди, зміна розміру втраченого середнього заробітку, завданого ураженням його здоров’я; стягнення з ПП як правонаступника тресту на користь громадянина 145 67 тисяч та ТзДВ — 6 297 гривень втраченого середнього заробітку, завданого ураженням його здоров’я щомісячно. Крім того, стягнути з ПП на користь позивача збитки, завдані несплатою втраченого середнього заробітку за період із листопада 2015 року, сума якого складає 346 346 гривень, а також стягнути ТзДВ на користь громадянина У. 113 709 гривень збитків, завданих несплатою втраченого позивачем середнього заробітку.
Рівненський апеляційний суд прийшов до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги. Оскільки мінімальна заробітна плата впродовж 2015-2018 років зростала, позивач має право на збільшення розміру суми відшкодування. Суд апеляційної інстанції визначив, що належними та допустимими доказами доведений факт правонаступництва ТзДВ щодо виплати громадянинові У. втраченого заробітку, а тому ПП не несе відповідальності за пред’явленими ним позовними вимогами, що є наслідком для відмови у їх задоволенні.
З огляду на сказане вище, Рівненський апеляційний суд рішення місцевого суду від 19 червня 2019 року в частині стягнення відшкодування та збільшення розміру щомісячного стягнення розміру втраченого заробітку скасував.
Відмовив позивачеві у задоволенні позову до Приватного підприємства про стягнення відшкодування та збільшення розміру щомісячного стягнення розміру втраченого заробітку.
Стягнув з ТзДВ на користь позивача втрачений заробіток внаслідок ушкодження здоров’я з 1 листопада 2015 року по 1 жовтня 2019 одноразово в сумі 186 943 гривні. А також збільшив до 6 050 гривень розмір щомісячного стягнення втраченого заробітку внаслідок втрати працездатності.
У задоволенні решти вимог суд відмовив.
Рівненський апеляційний суд
