Андрію 15 років, до війни він жив у Чернігові та писав музику.
Разом із друзями створив музичний гурт "Опозиція", хлопці навіть випустили перший альбом.
Але з початком війни довелося перенести мрію про велику музичну кар'єру на "колись".
24 лютого батько хлопчика Анатолій вирішив у цілях безпеки вивезти сім’ю у заміський будинок у селі Іванівка.
5 березня саме в це село зайшли російські війська, які почали стріляти по житлових будинках.
Окупанти зайшли в дім Анатолія, де у підвалі ховалася його дружина з сином Андрієм. Лише на наступний день сім’ї разом із сусідами дозволили виїхати із села.
Проїхали не багато - автомобіль підірвався на протипіхотній міні окупантів. Мама Андрія із сусідами загинула на місці. Діти отримали важкі поранення, проте врятувалися.
В Андрія були пошкоджені кінцівки. Він розповів, як повз дорогою і добрався до якоїсь хатини. Лежав на підлозі і кричав про допомогу.
Пригадує, що прийшли хлопці з тероборони і винесли його у простирадлі.
Хлопця доставили до чернігівської лікарні із переломом ключиці та вибуховим переломом п’яти.
Після операції Анатолій змушений був забрати сина додому та 5 днів виходжувати самостійно, адже у лікарні не було світла і води.
Батько власноруч робив синові перев’язки та давав антибіотики. Але син не вставав на ноги, у місті велися постійні обстріли і фізично бігати у підвал хлопець не міг.
На 6-й день сім'я вирішила їхати до львівського Охматдиту.
Наразі хлопець отримує все необхідне лікування, мріє про швидке одужання та мир з перемогою. А ще мріє стати великим музикантом і хвилюється, аби його мрія збулася, бо внаслідок вибухівки, Андрій має проблеми із слухом.
