У місті Буча Київської області російський окупант жорстоко розстріляв багатодітного батька на очах у його 14-річного сина.
Про це повідомляють на фейсбук-сторінці "Охматдиту".
Трагедія сталася 17 березня, коли 47-річний Руслан Нечепуренко разом з 14-річним сином Юрієм вирушили за гуманітарною допомогою та ліками до центру окупованої Бучі, де, власне, проживає сім'я.
На той час у будинку родини майже два тижні не було газу, світла та води.
"Ми їхали на велосипедах, коли із-за будинку вийшов російський військовий. Ми зупинилися, підняли руки, сказали, що в нас немає зброї. Але солдат почав стріляти по батьку. Він впав.
Далі військовий почав стріляти по мені, дві кулі потрапили в руку. Я повалився на землю. Солдат ще вистрелив в капюшон, але куля не зачепила голову", – розповідає Юра.
За словами хлопця, він ще кілька хвилин пролежав на землі після того, як окупант спробував вбити його. Коли той пішов, Юрій побіг до найближчого притулку. Ним виявився місцевий дитсадок. Там дитині надали першу медичну допомогу.
Після цього хлопець дібрався додому і розповів матері та двом братам про вбивство батька.
"Він (окупант – ред.) запитав, куди вони (чоловік із сином – ред.) йдуть. Чоловік відповів, що за харчами. Вони підняли руки і сказали, що загрози не представляють, що у них нічого протизаконного немає. У кожного були на руці білі пов'язки.
Як пояснила дитина, тато в один момент повернувся, щоб побачити, як там син. І в цей момент ця тварюка почала в нього стріляти на очах у сина", – переказує слова сина дружина загиблого Алла Нечепуренко.
Вона підкреслила, що росіянин стріляв прицільно: у серце та голову. Навіть не намагався налякати пострілами по руках чи ногах, а одразу хотів вбити чоловіка.
Жінка додала, що батько її синів помер одразу.
Сім'я Нечепуренків два дні не могла забрати тіло загиблого, аби поховати його. Коли їм все ж вдалося повернутися за чоловіком, на його руці вже не було білої пов'язки. Її зняли російські військові.
Крім того, вбивця поцупив телефон, гаманець і навіть ключі від будинку. Родина самотужки поховала батька на подвір‘ї свого дому.
"Три мої сини залишилися без батька. Я розуміла, що мені необхідно рятувати дітей та себе. Нам повідомили, що 19 березня буде "зелений коридор", втім до місця збору необхідно було дібратися самостійно.
Ми йшли тією вулицею, де розстріляли мого чоловіка. Ми йшли і щосекунди молилися за своє життя. Ми чули вибухи поруч, нас зупиняли російські вбивці. Ми йшли і щосекунди прощалися з життям", – згадує дружина загиблого.
На щастя, родині вдалося вціліти й евакуюватися на Черкащину. Однак, невдовзі довелося приїхати до Києва, в "Охматдит", щоб зафіксувати всі поранення 14-річного Юрія.
Крім того, хлопцю потрібна медична допомога – він отримав кульове поранення в руку, передпліччя та палець.
Зараз його життю, на щастя, ніщо не загрожує.
