У Рівненській області в останню земну дорогу провели військовослужбовців Олексія Андросюка, Олега Гаврилевича, Олександра Молошика, Олександра Сорочана, Романа Шваю, Петра Новака й Андрія Вороного.
Про це повідомили у пресслужбі Рівненської ОДА.
У Рівному попрощалися з військовослужбовцем Олексієм Андросюком, який загинув на Донеччині.
Олег Гаврилевич народився 10 липня 1987 року в селі Підбрусинь, що в Повчанській громаді. Після здобуття середньої освіти навчався в Міжнародному інституті економіки та менеджменту й Українській академії друкарства. Журналістика була його покликанням. Олег Гаврилевич працював у виданнях «Високий Замок», «Наше Дзеркало», «Скриня», «Замок», а також у «1+1 media». Олег був відкритою та доброю людиною, мав тонке відчуття слова, був щирим у своїх думках та переконаннях. У поетичних збірках «Двадцять п’ята зима», «Благаю в життя…», «Завжди за руку з Ісусом» він передавав свої роздуми про життя, віру та долю людини. Торік Олег Гаврилевич став до лав ЗСУ. На жаль, його життя обірвалося 14 березня 2025 року в лікарні міста Чернівці. Чин похорону й останнє прощання з Олегом Гаврилевичем відбулися в селі Підбрусинь.
Олександр Молошик народився й виріс у Костополі. Навчався у школі № 6 і в Костопільському будівельно-технологічному коледжі. Після працював на будівництві, їздив працювати за кордон. Одружився, у пари народилися донька й син. У березні 2023 року воїн став на захист України. Спочатку проходив навчання за кордоном. Пізніше старший солдат Олександр Молошик у складі аеромобільного батальйону десантно-штурмової бригади воював на різних напрямках: у Бучі, під Бахмутом, на Запорізькому напрямку та на Курщині. Кілька разів був поранений, після лікування повертався у стрій. Олександр Молошик загинув 12 березня 2025 року на Курщині внаслідок влучання ворожого дрона. Без тата залишилися двоє малолітніх дітей, дружина втратила чоловіка, мати - сина. Поховали воїна на кладовищі «Нове» в Костополі.
Олександр Сорочан народився 4 грудня 1982 року в селі Кам’янське Одеської області. У 1983 році переїхав у Бронне Малинської громади. Воїн став на захист України 18 липня 2023 року, був навідником 3 механізованого відділення 3 механізованого взводу механізованої роти. На жаль, військовослужбовець загинув 1 березня 2025 року в Донецькій області. Поховали захисника в селі Бронне.
Роман Швая народився 15 липня 1975 року; мешкав у селі Вовчиці Зарічненської громади. Захисник служив на посаді водія лінійного наглядача лінійного кабельного відділення зв'язку взводу зв'язку військової частини А4640. Його життя обірвалося під час виконання бойового завдання 6 травня 2024 року в Покровському районі, що на Донеччині. Дев’ять місяців старший солдат уважався безвісти зниклим.
Петро Новак народився 1974 року в Дубровиці. Із квітня 2022 року він боронив Україну в лавах ЗСУ. На жаль, 12 березня цього року під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку Петро Новак загинув. У нього залишилися дружина, мама та сестра.
Андрій Вороной народився 10 липня 1974 року в Сарнах, проте останні роки мешкав у Кропивницькому. Працював у деревообробній сфері, мав власне виробництво меблів. Із початком повномасштабного вторгнення, попри проблеми зі здоров’ям, він став до лав ЗСУ. У листопаді 2024 року приєднався до 57-ї окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка. На жаль, 12 березня 2025 року серце 50-річного молодшого сержанта зупинилося. У нього залишилися мама, сестри та син.