У Народицькій громаді в Коростенському районі було 7 окупованих сіл. Більшість людей виїхали звідти, частина – тікали лісами, а ті, в кого було господарство, люди у віці залишилися.
Із них дехто не вижив – їх розстріляли окупанти, дехто помер під окупацією.
Про це Першому житомирському розповіли місцеві жителі сіл Радча та Нова Радча.
Зокрема, у Новій Радчі російські військові впритул розстріляли подружжя, яким було по 60-65 років. Від Градів загинув ще один дідусь. Усіх загиблих місцеві хоронили на подвір’ях, адже на кладовище окупанти не пускали.
Також під Радчею у перший день війни російські війська обстріляли поліцейський патруль.
«Мабуть, пів на п’яту почали обстрілювати. Спочатку Град обстріляли Вільчу. Потім проїхали 5 машин, шостий Урал. Потім почали наші виїжджати. Почало стріляли в лісництво. Через півгодини я поїхав, бо були повторні обстріли. Приїхав на перехрестя – два «Дастери» горіли і авто поліції було розстріляне, в Давидки зайшли танки. Сюди (додому, – ред.) я прийшов учора і вигрібаю. Тут вже жити не можна. Криша піднялася і опустилася», – розповів Леонід Луцько, житель села Нова Радча.
Чоловік показав свій будинок, дах у якому повністю розтрощений після удару, всередині все розбите.
Житель села Радча Сергій разом із дружиною тікали від окупантів пішки через ліси. Говорить, працював у лісництві, тому знав стежки. Розповідає про розстріли російськими військовими мирних жителів:
«Чисто знищували народ. Тут без матів просто не скажеш. Ми не поїхали – ми пішли пішки лісом. Я тут 11 років пропрацював у лісі, тому стежки знаю. Ми так і вийшли з дружиною.
Бомбили градами по мирному населенню, просто по житлових будинках. Пішов просити допомогу на перехрестя, бо вони обіцяли допомогти, так мені сказали – іди на.
Навпроти будинку моєї тещі російські військові розстріляли в упор діда з бабою, яким було 60-65 років. До речі, вони тут закопані. Там діда Градом убило. Ми його теж власноруч закопували. Там стоїть у дворі хрестик».
Валерій із Нової Радчі говорить, що на чотири села тут залишилося 52 особи. Раніше було понад 400 жителів.
«До цього часу ходомо-дьоргаємося. Тільки звук почуєш – залягаєш», – додає Валерій.
В’ячеслав Ковальчук під окупацією хоронив матір. Говорить, що спочатку окупанти хотіли з танку обстріляти його будинок, де лежала мати.
«Приїжджає до моєї хати танком. Башню наводить прямо на мене. Я скручую самокрутку, а він ствола направляє на мене, в 10 метрів від мене ствол на хату. Я підняв руки… Вилазить на башню. Кажу: не стріляй, у мете там ще мати лежить у хаті. Прийняв ствола, розвернувся і поїхав назад. Оце все воно розбило», – показує розбомблене село В’ячеслав Ковальчук, житель села Радча.
