"Не просто керівник, а друг": історія рівненського вибухотехніка, який загинув під час розмінування Харківщини

Начальник відділу вибухотехнічної служби ГУНП в Рівненській області Олександр Мамчур після відрядження на Київщину, де займався розмінуванням Бучі, Ірпеня, Гостомеля, планував із родиною провести коротку відпустку, адже сину невдовзі виповнювалося 5 років. Однак прийняв рішення їхати на Харківщину, щоб очищувати деокуповані території від вибухонебезпечних предметів, залишених російськими загарбниками. Цей виїзд став для 36-річного підполковника поліції останнім.

Для поліцейських вибухотехнічної служби Олександр Мамчур сім років був не лише керівником, але другом та порадником. Робота вибухотехніка вимагає виваженості, чіткості дій.

«Кожен виїзд із Сашею у нас закарбовувався в пам’яті. Це бездоганна та злагоджена організація роботи, чіткий розподіл обов’язків на виїзді, фіксація слідів, вилучення тощо, — розповідає майор поліції Андрій Волянюк. — У колективі ми називали його Саня, Саньок, а по батькові — ніколи. Він для нас був не просто керівник, а друг». Усім підлеглим нині дуже важко проходити повз кабінет Олександра, де він уже ніколи не з’явиться. Вони досі приносять сюди квіти та у подумки чекають його з відрядження.

Відрядження на Харківщину – було єдине, в яке сина не встигли провести батьки. І цього разу, коли Сашко поїхав на Харківщину, хвилювання були надмірні – згадують Олена Олегівна та Богдан Віталійович. Материнське серце відчувало біду, особливо після того, коли жінці наснився сон про оповите темрявою місто Рівне. І мама прокинулася з синовим іменем на вустах… Страшна звістка не забарилася. 5 жовтня рідним повідомили, що Сашка не стало.

Дружині Анні важко розповідати про нього у минулому і змиритися з втратою щиро люблячого і відданого чоловіка, найкращого татуся:

«Толя у перші дні не міг зрозуміти, чому ранок, а тато з ним не спілкується, — пригадує Аня. — І якогось дня він взяв мій мобільний і почав телефонувати до Саші. Раз набрав, другий, третій, а я кажу – тато зараз трубку точно не підніме. І він почав плакати. Тоді я зрозуміла, що треба якось дитині сказати про нашу втрату».

Разом із двоюрідною сестричкою-ровесницею вони написали листи, купили кульки і випустили їх у небо.

«Так я пояснила синові, якщо ти не можеш зателефонувати тату, то давай відправимо цей лист до нього у небо».

"Маленький син Олександра Мамчура коли підросте - зрозуміє, яку велику ціну за свободу заплатив його тато. Пишаються своїм сином батьки — вони виростили справжнього Героя, який віддав своє життя за безпеку інших", - написали у відділі комунікації поліції області.

Читайте також