Урочище Косаха розташоване між трьома селами – Познань, Дубно і Обсіч. Цікаво, що відстань від кожного з цих сіл до Косахи займає орієнтовно 4 км. Шлях з Дубного до цього урочища пролягає через хутір Саки, про залишки якого нагадують поодинокі груші. Знаходиться воно в межах НПП «Пуща Радзівіла», оточене з усіх боків лісами, а подекуди – піщаними дюнами.
На польських картах 30-х років минулого століття Kosacha позначена як болото. І дійсно, за переказами старожилів, це було справжнє грузьке болото – з журавлиною та численними гніздами птахів! Сама назва пов’язана з косовицею – «місце, де косили траву». Косили не по всьому болоту, а лише окремими ділянками, по боках – навскоси. Тому й прижилася ця назва серед місцевого населення – «Куди їдеш? На Косаху»!
За радянського періоду протягом десятиліть тут були планові ділянки сінокосів для працівників Дубнівського лісництва та виробничих підрозділів Остківського держлісгоспу. Така практика продовжилася і в перші роки незалежності. Здебільшого сіно складали у великі стіжки, а до обійсть перевозили вже зимою, по «зимняку». Свідком тих часів є напівзруйнований колодязь для косарів, зроблений «в зруб».
Нині це заболочені луки з багатим різнотрав’ям, що складають територію близько 20 га. Переважає осока, кругляк, «метьолка», чорноголова. На краю розкинулися невеликими клаптями чорничники, брусничники, зарослі багна звичайного. По центру видніється невелика канавка, прокопана хтозна коли і ким. А ще цю дику місцину облюбувало різноманітне птаство – тетеруки, глухарі, сови, чорні лелеки (буськи). Неподалік болота один закуток так і називають – біля Чорного буська. Мало кому відомо, що на початку 2000-х років природоохоронці польського Поліського національного парку (Poleski Park Narodowy) відловлювали сітками та окільцьовували тетеруків в урочищі Косаха, щоб збільшити їх популяцію у себе. Всього зловили 32 особини, за кожного тетерука заповідник оплатив 900 гривень. Завдяки кільцюванню невдовзі з’ясувалося, що частина птахів повернулася до своїх гнізд.
"Після великої пожежі років шість-сім тому Косаха поволі втрачає своє давнє призначення – все більше підступають чагарники та березовий молодняк, все менше стає вологи, все рідше можна почути свист коси", - повідомляє на сторінці нацпарку дослідник-краєзнавець Іван Скаковець.
