Ресоціалізація військовослужбовців в Україні: проблеми та виклики

18:28 18 червня 2024

З початку військового конфлікту, який розпочався на території України у 2014 році, гостро постало питання ресоціалізації поранених бійців. І мова йде не лише про фізичні вади, які отримує людина внаслідок поранення, а й про психологічні та соціальні наслідки після участі у бойових діях. Навіть попри те, що Україна вже 10 рік поспіль веде активну боротьбу, процеси реабілітації людей, які мають наслідки після війни, потребують модернізації.

Статистичні дані, які були опубліковані у серпні 2023 року New York Times, свідчать про те, що число жертв в України та Росії з початку повномасштабного вторгнення сягнуло 500 тис. осіб: Україна втратила 70 тис. загиблими і 100—120 тис. пораненими, Росія втратила 120 тис. загиблими і 170—180 тис. пораненими.

А от, щодо статистичних даних про поранених від 2014 року - є статистика ООН, яку надала організація на запит Радіо Свободи.

Відтак, згідно статистики, загальна кількість людських втрат, пов’язаних з конфліктом в Україні від 2014 по 2021 рік, становить:

13 200–13 400 загиблих (щонайменше 3 3901 цивільних осіб, приблизно 4 200 українських військових та приблизно 5 800 членів озброєних груп)
29 600–33 600 поранених (7 000–9 000 цивільних осіб, 9 800–10 800 українських військових та 12 800–13 800 членів озброєних груп).

Варто також зауважити, що до цього числа не відносяться поранені, які потрапили у полон або ж ті, хто вижили і перебувають у медичних закладах на лікуванні, але вважаються безвісти зниклим. Однак, проблема полягає у тому, що ті, хто отримав проблеми з фізичним, психологічним або ж ментальним здоров'ям, по сьогоднішній день потребують комплексної підтримки від суспільства та держави.

Далі в матеріалі ми детальніше розглянемо проблеми, з якими найчастіше стикаються військові під час повернення у цивільне життя та шлях реабілітації.

Хто такий «300»?

У військовому жаргоні є поняття «300». Так бійці коротко інформують про те, що їх побратим отримав поранення та потребує медичної допомоги. І це не залежить від того, це мінно-вибухова травма, чи контузії або психологічна травма, яка заважає виконувати поставлені задачі.

Довідка: Сама назва «трьохсотий» пішла ще з Афганської війни, коли радянська армія використовувала короткі позначки для того, аби швидко та оперативно пояснити ситуацію. Відтак, з'явились слова «200» та «300». «200», бо ящик з тілом полеглого бійця міг важити до 200 кг, а число «300» пишеться на документах під час евакуації.

Наразі дедалі частіше трапляються випадки з невиплатами бойових коштів та допомоги родинам або ж бійцям, відсутність реабілітації після поранення. Підтвердженням цьому є дослідження проблеми ресоціалізації військових, яке провели фахівці центру «GRADUS», разом з ГО “ПРИНЦИП”, та команда експертів та аналітиків Terra U; посібники та аналітичні дані від ГО «ПРИНЦИП», та історії бійців, які пройшли шлях від поранення до цивільного життя.

Відтак, серед ключових викликів, які постали перед ветеранами та їх родинами, нині в умовах повномасштабного вторгнення є:

складність отримання відповідних документів про підтвердження участі в бойових діях та поранення;
проходження ВЛК та МСЕК;
відсутність або ж часткові виплати коштів на лікування;
необізнаність у тому, що слід робити, які документи зібрати та, які пільги мають родини/близькі та самі бійці;
працевлаштування та життя після поранення.

Проблематика отримання документів

Евакуація бійців починається з «нулів» або ж «перших ліній», де зіткнення з ворогом - буденність. Однак, уже на цьому етапі шлях військового не у «його руках». Наявність документів та відповідних листів - не завжди може бути присутньою через високу ймовірність їх втрати. Відтак, командування підрозділів та бригад мають мати чітко налагоджену схему роботи з підлеглими аби швидко та своєчасно надавати інформацію про військовослужбовців.

Історія бійця штурмової бригади. (респондент 1)

Назару за 30-ть, він має сина та дружину, і, крім обов’язку батька та чоловіка, він - боєць штурмової бригади. На війну пішов добровольцем, адже не зміг залишитись осторонь. У лютому 2022 року відправив рідних за кордон, а сам лишився і пішов до ТЦК СП. Взимку 2023 року чоловік отримав поранення під Бахмутом. Дружина розповідає про поранення та проблеми, з якими зіткнулася родина на початку.

«Я приїхала до нього у лікарню. Мені видали одяг, у якому його привезли. Все було чорне, просто чорне, у багнюці і глині Бахмута. Я не маю уявлення, як хлопці воюють у таких умовах. Мого чоловіка посікло осколками під час артобстрілу, і слава Богу, лише руку та трохи заділо плече. Побратими його евакуювали до найближчого “стаба”, далі вже сюди (ред. Харків).».

Для їх родини війна не закінчилась на цьому, адже попри поранення, слід було оперативно зібрати документи про підтвердження факту перебування в зоні бойових дій, висновки лікарів та шукати фахівців, які можуть зберегти дієздатність руки.

«Моєму чоловіку повезло з частиною, де він служив і хлопцями. Командування надало швидко довідку про місце перебування, проходження служби та обставини, за яких було отримано поранення. Всіма процесами оформлення виплат та першої допомоги займалась я, і без допомоги знайомих та дружин побратимів нічого б не вийшло, адже це дійсно треба пройти «не одне коло пекла». Усе починається з простого - частини і командування, якщо вже там ви отримаєте належні довідки - все решта буде дуже швидко».

Однак, все ж згідно статистикою, найчастіше, вийшовши фізично за межі підрозділу, боєць втрачає контакт зі своєю військовою частиною.

Втративши зв'язок, чоловік втрачає можливість швидкого отримання довідки щодо обставин, які призвели до травми. Проте, це було раніше, наразі вже згідно підписаним Президентом закону України від 2 травня 2023 року Nº3080-IX "Про внесення змін до Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України" якщо травма спричинена діями противника, відповідне розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми не проводиться, проте практика досі залишається різною.

Тож важливо знати, як діяти у межах правового поля. Існують два способи захисту порушеного права:

адміністративний (позасудовий) спосіб захисту, а саме оскарження дій та/або бездіяльності до старшого командира, командира військової частини, оперативного командування, ВСП, ДБР, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (у випадку порушення прав людини).
судовий (звернення із адміністративним позовом).

«Як би була ампутація.. отримав би 3 групу»: МСЕК та ВЛК

ВЛК - військово-лікарська комісія, яка визначає придатність або ж навпаки - непридатність до військової служби чоловіка. Наразі саме ця структура неодноразово потрапляла у скандали через фіктивні довідки про «непридатність» та великі хабарі за прикриття «ухилянтів». Втім, саме вона після поранення вирішує подальший шлях військовослужбовця, який пройшов реабілітацію. Проте, підставою для звільнення від служби або ж отримання відповідних документів для виплат є саме висновок МСЕК.

Довідка: МСЕК - медико-соціальна експертна комісія, що визначає ступінь інвалідності людини, внаслідок отриманих нею травм.

Здавалось би, що може бути складно отримати довідку про поранення та пройти бійцю з досвідом ВЛК?

Згідно статистичних даних 42% чоловіків стикались з проблемою неправильних діагнозів та у оформленні медичних документів, які згодом впливали на проходження ВЛК.

Нещодавно Дмитро Олійник - військовослужбовець, який боронив Харківщину у жовтні 2023 року, опублікував публічно допис про роботу МСЕК у Харкові, у якому зазначив про недолік роботи лікарських комісій.

«Рішення комісії МСЕК - 3 група. Третя група за втрату ноги чи за те що пішов захищати нашу Україну?Стаття 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» щодо встановлення групи інвалідності чітко передбачає, що якщо поранення пов?язане з захистом Батьківщини то група підвищується на один ступінь. Але наш харківський обласний МСЕК живе за власними законами», - текст взятий з допису Дмитра Олійника.

Вже за кілька місяців, у грудні, чоловік зазначив, що реакції від МСЕК, так і не отримав, як і статус УБД, який необхідний для оформлення одноразових виплат пораненим бійцям.

Отже, особливої уваги потребують етапи проходження ВЛК, МСЕК та отримання довідок від військової частини.

Джерела фінансування та виплати

Болючим питанням є не лише етап документообігу, а й витрати коштів самих бійців. Згідно опитування, яке було проведено центром GRADUS, увесь «тягар фінансування» лягає або на плечі самих бійців, або їх родини.

Відтак, згідно статистики основні джерела фінансування лікування/реабілітації/протезування – це власні кошти/кошти сім’ї (68%) та фінансування з боку держави (67%) (26% використовували лише власні кошти). Основними причинами використання власних коштів є те, що певні послуги неочікувано виявилися платними (41%), а також небажання стикатися з бюрократією при отриманні інших форм матеріальної допомоги (32%).

Хоча, Мінветеранів є розпорядником щодо виплати ОГД відповідно до вимог Постанови КМУ від 29 квітня 2016 р. №336. Згідно цього, отримати ОГД (ред. одноразова грошова допомога) можуть також військовослужбовці, які після отриманої травми (поранення, контузії чи каліцтва) прийняли рішення про продовження служби (з урахуванням висновків військово-лікарської комісії). Проте Постановою КМУ №975 від 25.12.2013 передбачено, що виплата ОГД здійснюється військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала в період проходження військової служби або внаслідок захворювання, пов’язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби. Таке ж обмеження строком 3 місяці після звільнення передбачене й для військовослужбовців строкової служби, військовозобов’язаних або резервістів, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Відтак, через обмеження у часі та затягування документообігу від МСЕК, чимало бійців не можуть отримати фінансову допомогу.

Реабілітація

Період реабілітації після поранення визначають самі лікарі. Відтак найкоротший термін перебування становить 2 тижні, однак, за потреби цей період може продовжуватись або ж час від часу повторюватись. Усе залежить від ступеня травматичного пошкодження, а також особливостей людини.

Етапи організації процесу наразі в Україні має проводити Мінветеранів та Мінсоцполітики, котре займається виділення коштів на протезування бійців. Порядок та умови надання, зокрема психологічної допомоги ветеранам війни, членам їх сімей та деяким іншим категоріям осіб затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 р. № 1338. Щодо травм, які несуть обмеження у дієздатності людини, то слід зазначити, що чинним законодавством України передбачено і те, що учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, члени сімей загиблих мають право на безкоштовне протезування. Першим кроком до цього, згідно порад Міноборони, є подання заявки на первинну реєстрацію в Електронному кабінеті Централізованого банку даних з проблем інвалідності (Далі- ЦБІ) (https://ek-cbi.msp.gov.ua/).

Працевлаштування та соціалізація

Після отримання висновку медичної комісії, бійці, які уже не підлягають службі, змушені шукати своє місце у суспільстві. Відтак, першим етапом є пошук роботи, який ускладнюється у випадку отримання інвалідності або ж діагнозу про ПТРС та інші психологічні травми, які були отримані внаслідок участі в зоні бойових дій. Частина трудових гарантій для ветеранів передбачена ЗУ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.

Згідно даних, саме 55% відсотків бійців мають страх про те, що зможуть отримати роботу та не можуть забезпечити безпечні умови життя для себе та родини.

А відповідно до соціологічного дослідження IREX, більше 40% ветеранів після завершення служби змінюють роботу (навіть незважаючи на збереження місця роботи на час особливого періоду).

Яна Мельниченко