У цивільному житті Сергій — дитячий тренер у спортивній школі в Рівному. А також він успішний спортсмен, майстер спорту України з вільної боротьби, призер та переможець чемпіонатів України.
Проте нині він — досвідчений воїн-десантник з позивним «Ваха», навідник самохідної артилерійської установки. Сергій служить у ЗСУ вже понад три роки і нині дає відсіч російському агресору на Харківському напрямку.
Детальніше про службу Сергія розповідає АрміяInform.
Коли розпочалось повномаштабне вторгнення Сергій розповідає, що саме опановував нову військову професію.
"У день повномасштабного вторгнення я завершував курс навчань навідника, опановував нову військову професію. Та вже 26 лютого був на фронті, приєднався до своєї бригади".
Чоловік також наголошує, що на війні спорт відходить на другий план, адже найголовніше бути стійким психологічно.
"На війні важливіше бути більш стійким психологічно, а не фізично. Я гадаю, спорт допоміг мені стати морально сильним, витривалим, а також дисциплінованим, дотримуватися режиму, долати навантаження бойових виїздів".
Сергій разом із своїми побратимами брали участь у деокупації Харківщини, проте розповісти про все не може, поки не переможуть ворога.
"У нас було тактичне завдання — виявлення ворожих вогневих позицій. Після його виконання ми здійснили вдалу контратаку. Певні дії потребують повного режиму тиші для здійснення успішних військових операцій. Після перемоги зможемо розповісти багато цікавого. Наші воїни справді найкращі, деякі моменти викликають захоплення відвагою та професійністю моїх побратимів. А ще ми справжня команда", — пояснює Сергій.
На побут чоловік не скаржиться, адже ситуації бувають різними.
"Буває різне, але ми витримуємо. Можливо, після перемоги буду згадувати все та приїжджати до місць, де були артилерійські бої, навіть я б сказав дуелі. Буду зустрічатись із побратимами і довго-довго сидіти біля вогнища, згадуючи ті миті життя, коли все було в руках Бога".
Проте, незабаром чоловік отримав "подарунок" від купантів на свої іменини.
"На мої іменини я відпочивав, коли зранку нас розбудив артилерійський обстріл. Снаряди лягали близько від нас, і я зрозумів, що не тільки Бог є на світі. Поруч зі мною є і мій янгол-охоронець. Не пам’ятаю, який то вже за ліком день народження в нашої батареї. Дякуючи нашому досвідченому командиру «Скорпіону», ми не зазнали втрат і продовжуємо бити російських окупантів", - ділиться спогадами Сергій.
Окрім того, що Сергій спортсмен, чемпіон та тренер, він, в першу чергу, татусь для своїх синів.
"Звичайно, вони пишаються мною і водночас сумують. Не вистачає дітям батьківської любові, вона не така, як материнська, мабуть… Коли моя мати питає старшого онука, якому десять, що ти хочеш на день народження, він відповідає: "Хочу, щоб тато приїхав на свято".
Після перемоги чоловік мріє купити кемпінг та подорожувати світом разом із своєю родиною, але спочатку слід перемогти ворога.
