У Рокитнівській територіальній громаді досі зберігається елемент нематеріальної культурної спадщини «Плетіння постолів». Він - розповсюджений у селах Рокитне, Блажове та Більськ.
Як розповідають в Управлінні культури і туризму Рівненської ОДА в межах проєкту "Рівненщина на смак", його носіями є жителі громади – родина Мисюкевичів. Головний носій наразі - мешканець с. Рокитне Мисюкевич Володимир Йосипович (1938 р.н.).
Елемент передавався з покоління в покоління: від матері Мисюкевич Матрони (1912 року народження) до сина Мисюкевича Володимира Йосиповича (1938 року народження), який поступово передає елемент своєму онуку Мисюкевичу Андрію Андрійовичу (1995 року народження).
"Постоли – старовинне традиційне поліське взуття, яке виготовлялося із лози. Колись на Поліссі постоли були повсякденним взуттям. Їх легко було зробити, але вони швидко зношувалися. Менше століття тому і на личаки були своя мода і свій закон. Плели «лозові личаки» як чоловіки, так і жінки – кожен, хто мав трохи вільного часу. Так, з лози плели «спільне» взуття – для всіх, і зав’язували його волоками (мотузками) з конопель. Для того зрізали високі молоді липові пагінці, парили їх в печі і знімали кору. Для таких «черевичків» пасували лляні зав’язки. Що прикметно – дуже густо обмотували поверх білих онуч, але не вище кісточки. Кололи теліш на 4 частини, вирізали серцевину, парили в печі й дерли лика", - ідеться в повідомленні.
Зазначається, що постоли були не дуже витривалі, особливо ті, що з лози. Добрим господарям їх вистачало хіба що на дві доби. Проте якщо основа не перетиралася, то постола можна було поправити, уплівши нове лико. Постоли плели за потреби. Запасів «взуття» не робили, адже воно швидко висихало, ставало незручним і ламалося.
