Старший оперативний уповноважений управління карного розшуку ГУНП в Рівненській області Олексій Асканов — із тих, хто з дитинства приміряв на себе однострій. Планував продовжити династію військових, однак доля склалася по-іншому і вже тринадцять років служить у карному розшуку. Для майора поліції кожен розкритий злочин, незалежно від його кваліфікації, затриманий злочинець — підтвердження того, що обрав цей шлях недаремно. І хоч сам поліцейський аж надто скромний, втім, зізнається, що чути слова вдячності за роботу від людей завжди найприємніше.
— Олексію, розкажіть, як запам’ятались перші роки служби у поліції.
— Після закінчення Одеської академії у 2006 році прийшов працювати оперативником у Рівненський міський відділ поліції. Як сьогодні пригадую свій перший розкритий злочин на третьому місяці служби. Це була звичайна крадіжка, але я дуже пишався. Відтоді з’явився азарт розкривати ще. Тринадцять років пролетіли як одна мить і я вже передаю свій досвід молодим поліцейським.
— Розкриття якого злочину для вас було найважливішим?
— Гучне замовне вбивство сталося у Рівному у вересні 2016 року. Під час війни на Сході у маленькому обласному центрі, де дуже низький рівень криміногенності в порівнянні з іншими містами, серед білого дня у під’їзді будинку знаходять застреленим працівника слідчого ізолятора, майора поліції, колишнього військового Мамчура. Вбивство з використанням вогнепальної зброї з глушником для нашого Рівного велика рідкість. У вбивстві брали участь дві людини. Один чоловік сидів під під’їздом на лавочці, на кримінальному жаргоні був «на шухері», а інший — чекав жертву всередині. На шостому поверсі вже у подальшому встановлений вбивця Олег Смородінов здійснив вісім пострілів в область тіла і голови та наніс кілька ударів рукояткою пістолета.
— Як вдалося вийти на слід убивці?
— Завжди, коли приїздиш на місце злочину, здається усе складно. А потім починаєш складати молекулу до молекули і по ниточці збирати можливі докази. Так було і того разу: ми провели поквартирний обхід, допитали усіх можливих свідків та оглянули місце події зі слідчими і експертами. З’ясувалося, що двоє підозрілих чоловіків купували у магазині, який знаходиться неподалік, продукти харчування та алкоголь. Ми по камерах відеоспостереження отримали обличчя ймовірних зловмисників та встановили особу виконавця та того, хто сидів на «шухері». Безпосередньо після злочину вони роз’їхалися та різними шляхами перетнули кордон з Російською Федерацією: один — через Маріуполь, а інший — у Харківській області.
— Що стало основним доказом у справі?
— Із пістолета, який кіллер залишив на місці злочину, ми вилучили біологічні зразки ДНК виконавця. У подальшому, отримавши необхідні дозволи, ми негласно відібрали зразки ДНК у його найближчих родичів. Експертиза підтвердила, що саме 49-річний Смородінов скоїв вбивство у Рівному. Нам залишалося лише чекати, коли зловмисники повернуться до України.
— Чому це вбивство набуло великого резонансу?
— Резонансу справа набула тоді, коли нам вдалося затримати зловмисників. Відразу в пам’яті спливають моменти: надворі температура мінус 20 градусів і ми добу в авто поблизу кордону Харківській області чекали Смородінова. За допомогою прикордонників ми затримали його відразу після перетину кордону. Дорогою до Рівного виконавець зізнався у скоєному та розповів, що це було замовлення спецслужб Російської Федерації. За вбивство він разом із співвиконавцем отримали 10 тисяч доларів.
— А чому працівником рівненського СІЗО зацікавилася саме Російська Федерація?
— Особистість жертви була набагато цікавішою, ніж здалося на перший погляд. У ході слідства нам стало відомо, що Мамчур був військовим розвідником та брав участь у збройному конфлікті у Грузії в 2008 році. Країна-агресор таким чином сіяла паніку в тихенькому Рівному та знищувала своїх старих ворогів.
— Олексію, хто для Вас хороший «опер» і якими якостями він має володіти?
— Хороший «опер» має бути і слідчим, і експертом, і дільничним, і навіть кінологом. Він має знати усе і мати велике бажання постійно вчитися та запитувати. Адже кожен злочин відрізняється один від одного і кожного разу ти вчишся чомусь новому, а все приходить з досвідом.
— Що для Вас є основним стимулом у роботі?
— У кожного поліцейського, а тим більше в оперативника, має бути хороший тил, а хороший тил — це друга половинка. Коли вдома усе гаразд, то і на роботі все вдається. Моя дружина також офіцер поліції, вона у всьому мене підтримує і я дуже вдячний їй за це. Вона так само переживає за розкриття того чи іншого злочину, ділиться своїми думками та здогадками. Удвох ми і розкриваємо злочини, так проходять наші сімейні домашні будні.
Ольга Олійник,
відділ комунікації поліції Рівненської області