Більше півсотні вуликів тримає у свої 86. Житель села Пашуки Гощанської громади, що на Рівненщині, Євген Черниш показав, як живе та чим займається. Окрім бджіл, він доглядає за двома котами та собакою.
Чому вирішив жити сам у селі та що чоловік бажає Україні, повідомляє Суспільне.
Євгену Чернишу — 86 років. Він проживає у селі Пашуки.
"Зранку до темна трудимось. Живу саменький. Дружина моя померла, молоденька, 50 років їй було. Померла, залишила маленьких діточок мені. Я їх виховав, вивчив. Один закінчив два "виші", другий — один", — розповів чоловік.
Як зазначив Євген Черниш, родом він з села Садки. Переїхав сюди після смерті дружини.
"Внуків поки два. Менший син — ніяк не можу я його одружити, розумієте. От хотів би мати внуків, навчити їх біля вуликів ходити. Хай би допомагали мені. Ось курей маю трошки, 15 штук. Песика маю, два котики маю, пасіку маю. Мене шанують тут в селі дуже, інакше, як Євгеній Павлович ніхто не називає. Ну хто попросить, то я свою роботу лишаю і йду людині допомагаю", — продовжив він.
З його слів, бджолярством займається з п'яти років. У господарстві Євгена Черниша 60 вуликів.
"Займаюся я з п'яти років вуликами. Ну, Бог дав мені таке. Вам там музику, тому малювання. Це талант від Бога, це любов, розумієте? Максимум людина може віддавати, коли вона любить свою професію. Тоді вона може віддавати максимум віддачі для суспільства", — поділився чоловік.
Як зізнався бджоляр, передати власну справу зараз нікому:
"Не знаю. Це проблема для мене. Я думав, що в меншого сина будуть внуки, буду їх трошки тренувати. Правда, старший син має любов, але він в Іспанії. Він там має господарство, діти завершили вже виші, працюють".
Євген Черниш зазначає, що не відчуває суму, адже прагне постійно робити якомога більше:
"Мені не сумно, тому що весь час, знаєте, хочеться зробити чим більше. Я Україну не зраджу, і свій народ не зраджу. Тому що таке багатство, такий талант народу — я не можу загубити його. Лише такі ентузіасти, патріоти можуть зберегти Україну".
