Рівне Медіа

Як воно - бути мамою у Кореї: розповідь жінки із Рівненщини

Анна Янощук із Сарн поїхала в Корею п’ять років тому. Із них вже чотири провела у щасливому шлюбі та два з половиною - у статусі мами. Чим приваблює сучасна Південна Корея та як бути мамою на іншому кінці континенту - Анна Лі розповідає СарниNews.City.

Як ви потрапили в Південну Корею?

- Це була моя мрія. Випадково побачила на одному сайті рекомендації серіалу. І почала дивитися. Виявилось, це була корейська дорама. І потім усе почалось. Спочатку просто шукала в інтернеті, як можна туди потрапити, скільки потрібно коштів і таке інше, але нічого не знайшла. Потім з’ясувалось що моя знайома поїхала туди працювати як модель. Я одразу їй написала і приїхала також.

Чим найбільше дивує вас ця країна?

- Як тільки приїхала, дивувало і навіть шокувало майже все. Різниця просто неймовірна. Розповім на прикладах.

  • Рівень життя. Звісно ж, є різні ситуації, але здебільшого в Кореї все роблять для людей. Тут немає ні смітинки на вулицях, дуже багато парків, дитячих майданчиків, тренажерів на вулицях. Майже в кожній будівлі і на вулицях безкоштовні туалети з усіма зручностями. На кожному кроці магазини 24/7 і багато маркетів.
  • Стиль. Тут ніхто не думає хто що скаже про твій одяг. При цьому одягаються дуже стильно і гарно. Але такий стиль підійде не кожній людині європейської зовнішності.
  • Їжа. Гострий перець майже в усіх стравах, а ще сирі морепродукти, яких їдять живими.
  • Люди в Кореї дуже добрі. За весь час я жодного разу ні з ким не конфліктувала. Всі дуже стримані. Навіть якщо чимось не задоволені, ніколи не скажуть.

Але є один мінус, який помітила: чим людина старше, тим більше собі дозволяє і може бути дуже некоректною по відношенню до молоді. А у відповідь нічого не скажеш. Бо така культура.

Коли ви були маленькою, фантазували про одруження? Коли хотіли стати мамою?

- Не знаю чому, але я завжди знала, що мій чоловік 100% буде не українець. І я не маю цьому якогось логічного пояснення. Народити дитину хотіла в 23-24 роки. Так і вийшло.

Чим відрізняються традиції виховання дітей в Україні та Кореї?

- Всі люди різні. Кожен виховує так, як найкраще для дітей. У Кореї більшість мамусь працюють, тому в садочок віддають малечу з 6 місяців. Діти тут швидко стають самостійними, інтенсивніше розвиваються розумово. З ними займаються професіонали.

В Кореї немає такого, щоб дитині щось забороняли чи сварили, тим паче били. Дитина тут "цар і бог" - дозволено все.

У своїх постах ви писали, що освіта в Кореї дуже відрізняється від інших країн. Розкажіть про це детальніше. 

- Відрізняється однозначно. Дитячі садки в Південній Кореї діляться на три види: ясла, дитячий садок середнього рівня та старші групи. З двох років малюків вчать читати та писати. У цьому ж віці діти освоюють ази математики і музики. Обов’язковими є також вивчення іноземних мов, уроки на природі, рухливі ігри. Окремо працюють і з батьками дітей. На регулярних зустрічах обговорюють поведінку малюків, їх успіхи. 

Навчальний рік у південнокорейських школах починається не 1 вересня, а 1 березня, а в цілому діти проводять у навчальних закладах близько 15 годин у день. Успіхи учнів оцінюють у вигляді балів, але лише в кінці семестру. А от домашні завдання практично відсутні.

У молодших класах в основному вивчають корейську мову, математику, музику, малювання і природничі науки. З 12 років діти переходять у середню школу, де вимоги і навантаження значно вищі. Учні проводять за партою близько 14 годин і повертаються додому ввечері. 

Щоб отримати повну середню освіту в Південній Кореї, потрібно йти в старшу школу. Навчатися 3 роки. Програма спрямована на підготовку до вступу до ВНЗ. Система вищої освіти тут схожа до української.

В Україні жартують, що відразу після народження дитини треба ставати в чергу в дитсадок. А як з цим у Кореї? 

- Ні, такого точно немає. Садочки тут також на кожному кроці.

У квартирному комплексі (11 висоток апартаментів), де ми проживаємо, чотири дитсадки. Один - це окрема будівля, куди ходять до 40 чоловік і працює до 9 вихователів. І ще три - на перших поверхах апартаментів (до 20 діток і до 6 вихователів). Крім того, в кожній фірмі, компанії також є садочки для діток, батьки яких працюють в цих офісах.

Як обирали імена своїм дітям?

- Ім'я для донечки вибрала аж на третій день після пологів. Шукала різні варіанти  на всіляких корейських сайтах. Хотілося не просто ім'я, а щоб зі значенням і добре запам'ятовувалось. І знайшла Юмі - "джерело краси". Українське ім'я - Маріанна або Юліанна (все ніяк не можу визначитися).

Сюрпризом для нас стала раптова друга вагітність. Юмі на той час було 9 місяців. Відчували з чоловіком, що буде хлопчик. Ім'я теж відразу ж вибрали - Юмін. Воно значення не має, але з голови ніяк не могла викинути, тому і назвали так. А українське ім'я Петька, як у дідуся. З народження міміка малюка дуже нагадувала його.

У вас хлопчик і дівчинка: наскільки сильно вони відрізняються? Як знаходите підхід до них?

- Вони ж мої дітки - рівні й однакові для мами. Зараз, думаю, достатньо любити  і приділяти їм увагу. А коли підростуть, потрібний індивідуальний підхід до дівчинки та хлопчика.

Повний текст інтерв'ю тут. 

Читати також