Молодший сержант Володимир із Рівненщини – водій мобільно-вогневої групи, який у складі дружньої команди захищає небо України.
Історію віськовослужбовця розмістив в. о. голови Рівненської ОВА Сергій Подолін.
Маючи медичну освіту, Володимир певний час працював у медичній сфері. Мав власний бізнес. Та, коли покликали, без вагань став на захист Батьківщини з перших днів повномасштабного вторгнення.
Володимир розповідає, що в Збройні сили України потрапив через Рівненський полігон (сам родом із Рівненщини), де військових навчали принципам роботи з переносним зенітно-ракетним комплексом «Ігла».
«Працювали зі «стінгерами»… Почали з Сєвєродонецька в напрямку Рубіжного, стояли в Лисичанську. Потім був Донецький напрямок – Піски, Водяне, Опитне. А далі – захист неба Сумської області… Втрати великі, але нам уже немає вороття...», - зауважує воїн.
Йому подобається вислів: «Не треба вмирати за Україну. За неї треба боротися!».
Друзі, дзвінок із дому, ранковий привіт, побажання мирної ночі від родини – ось що підтримує Володимира на війні. Своє повноліття його донька відсвяткувала без батька. Дев’ятирічний син дуже сумує за ним, обіцяючи, що, коли тато повернеться, то стане більш слухняним.
