Рівненщина останнім часом стала центром уваги усіх, адже саме тут пролягає кордон із Білоруссю довжиною у 218 км. Країна, котра підтримує росію та надає територію для запуску ркет, автоматично стала ворогом України.
За матеріалами УП.
Кожного дня сотні медіа повідомляють про рух техніки, як рб так і рф на її землях, і не реагувати на них неможливо.
Маленьке прикордонне село Городище Рівненської області – останнє на кордоні до сусідньої держави. Для мешканців дорога до Білорусі раніше була регулярною рутиною, а кордон – пунктом у розпорядку дня. Місцеві мешканці ходили в сусідню країну збирати ягоди та провідувати родичів. Жителі з того боку приїжджали в Україну поїсти в місцевих закладах харчувaння чи вилетіти з рівненського аеропорту на відпочинок.
З початком повномасштабної війни кордон з Білоруссю перестав функціонувати і повністю закрився.Окрім того, у 2022-му спустошення довелось доповнювати фортифікаціями. Тут облаштували протитанкові рови та розставили їжаки, замінували дороги.
"І ще ряд наших прикордонних хитрощів, які будуть несподіванкою для ворога, якщо він матиме намір перетнути державний кордон", – з легкою, але сміливою усмішкою додає Антон Квятковський.
Квятковський – начальник 9-го прикордонного загону імені Січових Стрільців, який охороняє ділянку державного кордону з Білоруссю в межах Київської, Житомирської та Рівненської областей.Поруч із ним стовпчик з цифрою 0 – нульовий кілометр кордону. А за спиною – стела "Рэспубліка Беларусь".
"Білоруси облаштовують позиції для ведення вогню, ставлять загороджувальні паркани з колючого дроту, – розповідає Антон Квятковський. – Ми спостерігаємо тільки білоруські прикордонні наряди, які охороняють державний кордон. На звичайних УАЗіках, у пішому порядку".
Така поведінка військ Лукашенка більше схожа на підготовку до оборони, ніж нападу.Нещодавно на кордоні затримали 6 громадян Південно-Східної Азії, які йшли з Білорусі. Сказати точно, що це були агенти, прикордонники не можуть, але такі підозри мають.
Військові та влада в один голос запевняють: відстежують і добре знають, хто стоїть по той бік "нуля", в якій чисельності і з яким озброєнням.
"Там і білоруси, і росіяни. Але білорусів більше", – каже командир 60-го батальйону тероборони Роман Волощук.
Крім окопів і зразків вітчизняної та західної зброї захистом для України стала сама природа. Кордон тут боронять 92 кілометри непрохідних боліт і понад тисяча річок. Шляхів, якими можна зайти вглиб країни, є лише кілька. На них військові вже "чекають" на нападників.
Десь серед цих лісів тренуються сучасні повстанці – місцеве ДФТГ, тобто Добровольче формування територіальної громади. На чолі – професійні військові, які пройшли гібридну війну на сході України й тепер тренують новобранців, які взялись за зброю, коли почалася війна повномасштабна.
Серед тих, чий бойовий досвід став у нагоді на кордоні з Білоруссю, є й колишній командувач ООС, мовчазний генерал-лейтенант Володимир Кравченко. Нині він керує угрупованням "Волинь". А також готує сухопутну оборону в регіоні, який наразі страждає від авіаційних атак та відсутності електроенергії, що спричинено війною.
Попри те, що активних пересувань військових у цьому районі кордону не проглядається, на думку цивільної влади, за "душі людей" точаться активні інформаційні бої.
Тутешні села вже давно вибиті з нормального ритму. Навіть якщо до них не прилітають російські ракети і не йдуть білоруські вояки. Раніше побут людей тут був зав'язаний на "дружбі народів", в пам'ять про яку на нульовому кілометрі стоїть стела з українською та білоруською символікою.
Тепер їхнє життя визначає війна, в якій нинішній білоруський прапор асоціюється зі зрадою і пособництвом Росії.
"З одного села 7 чоловік призвали, – розповідає УП один із ТРОшників. – Пів села пішли служити. Чотирьох уже привезли мертвими".
Навіть після 10 місяців підготовки окопів командир ТРО Волощук впевнено каже, що білоруси війни не хочуть – як військові, так і цивільні.
"Росіяни підтягують їх за собою", – погоджується очільник області Коваль.
Ці, безсумнівно, далекоглядні політичні слова не завжди співпадатимуть із думками українського захисника, якому доведеться стріляти в бік "не ворога".
Життя кожного мешканця селища перевернула війна. Навряд чи колись повернуться до того, що було раніше.
