Рік тому Володимир Хомко втретє поспіль переобрався міським головою Рівного. У другому турі за нього проголосувало 36 852 виборці. У підсумку вони склали 66% тих, хто прийшли на дільниці при явці у 31%.
Якщо взяти за 100% загальну кількість рівнян із правом голосу, то Хомка підтримали лише 19,4% від їх кількості. Для порівняння: у 2010 р. чинний мер набрав 60,7 тис. голосів, тобто майже удвічі більше…
Всі ці підрахунки говорять про те, що останні вибори міського голови не стільки виграв Хомко, скільки програв його конкурент Дмитро Якимець. Така собі перемога з післясмаком поразки… Утім, пройшов рік, і доводиться констатувати: міський голова спромігся вирівняти стосунки чи не з усіма фракціями Рівнеради, навіть з «Громадським контролем» Дмитра Якимця, депутати якого (за відсутності самого Якимця) поводяться доволі лояльно і конструктивно.
Якоїсь серйозної альтернативи Хомку поки не видно. Якщо хтось себе таким і бачить, то ,принаймні, публічно про це не говорить…
Між тим, Україна перебуває у стані підвищеної політичної турбулентності, і нові вибори часто звалюються, як сніг на голову. Як громадянам, так і тим, хто бажає зайти у владу.
Контакт із кріслом
Нещодавно крісло Володимира Хомка приміряв під себе чинний секретар Рівнеради Сергій Паладійчук. Сталося це під час нещодавнього засідання виконкому, який (через відсутність міського голови) проводив саме він.
Зауважимо, що, зазвичай, на таких засіданнях Паладійчук має власне місце, однак, 10 листопада воно лишилося порожнє. Випадковість? Не думаю…
Сергій Паладійчук – особа доволі амбітна, яка здатна тонко відчувати цьогомоментну кон’юктуру. Економіст за фахом, у 2006 р. в списку «Нашої України» він вперше потрапив у Рівнераду і дуже швидко очолив там бюджетну комісію. Через чотири роки знову стає депутатом як мажоритарник від «Єдиного центру». Тоді ж отримав прізвисько «Людина-фракція», оскільки нікому з його однопартійців обратися не пощастило…
Ще через чотири роки Паладійчук у складі «БПП-Солідарність» втретє стає депутатом і вдруге очолює бюджетну комісію. Щоправда, ненадовго: після призначення головою Рівненської ОДА його однопартійця Олексія Муляренка, саме Паладійчук був обраний секретарем Рівнеради.
Окрім державної служби, є у нього також і досвід проведення виборчих кампаній: у 2002 р. він вів у Парламент свого друга Віктора Данілова (посів друге місце), у 2008 р. працював у штабі (тоді ще кандидата на посаду міського голови) Володимира Хомка, а через чотири роки допомагав пройти у Верховну Раду Олексію Хахльову (посів третє місце).
Нині на багатьох медіазаходах Сергій Паладійчук намагається розкрутити не стільки міську владу, скільки конкретно себе. Він зберігає вплив на бюджетну комісію Рівнеради, має контакти з більшістю провідних політичних сил, а також має власний медіаресурс у вигляді ТРК «Ритм» (подейкують, щоправда, що він не завжди вчасно платить зарплатню працівникам).
Як би там не було, усе це у купі з політичним нюхом, вольовим характером та здібностями оратора робить Сергія цілком реальним претендентом на крісло, яке йому нещодавно так сподобалося…
Степ бай степ
Іще якісь три роки тому у Рівному мало хто здогадувався про існування такого собі Олексія Муляренка. Широку увагу медіа він привернув до себе лише наприкінці 2014 р., коли на дострокових виборах спробував пройти у Верховну Раду по округу №153. Втім, у підсумку тоді він поступився Юрію Вознюку з «Народного фронту».
(Фото:rivnepost.rv.ua)
Між тим, у велику політику Муляренко увірвався ще у 2012 р. Коли його близький друг Віталій Чугунніков став депутатом Верховної Ради, Муляренко «успадковує» звільнене крісло члена рівненського міськвиконкому за квотою від партії «Удар».
У 2014 р. змагається за крісло міського голови. Посідає четверте місце, що, однак, не заважає йому пройти у Рівнераду від «БПП-Солідарність», створити там найчисельнішу фракцію і у підсумку стати її секретарем.
Нову посаду пан Муляренко обіймав трохи більше, ніж півроку. Вже наприкінці квітня президент Петро Порошенко ,замість того ж таки Чугуннікова, призначає однопартійця головою Рівненської облдержадміністрації.
Вже через кілька місяців новопризначений керівник області опиняється в епіцентрі скандалу із закупівлею шкільних автобусів у фірми, що використовує російські комплектуючі.
Незважаючи на тепле місце, Муляренко навряд чи позбувся амбіцій. Що не кажіть, обратися виборцями – то далеко не те саме, що бути призначеним депутатами чи навіть і Президентом…
Якщо політик спробує ще раз поборотися за крісло мера, досвід державного управлінця він доєднає до досвіду підприємця, який свого часу фактично з нуля розпочав виробництво броньованих дверей і у підсумку здобув фінансову незалежність. Окрім грошей, потенційний кандидат має також і команду однопартійців. Все це разом робить його стартові можливості доволі поважними.
Акела не здається!
Ну, звісно ж, я про Дмитра Якимця. Витративши чималий матеріальний ресурс на виборах 2014-15 р.р., він спромігся здобути хіба дошкульний імідж хронічного лузера: і депутатське, і мерське крісла у підсумку зайняли інші.
Ставка на кількісні показники у рекламі не спрацювала: «Громадський контроль» подолав прохідний бар’єр у Рівнераду, однак туди не потрапив ні сам Якимець, ні його найближчі соратники: Роман Денисюк, Ігор Крамарець та Олександр Зайчук…
Прохідні місця дісталися людям, з якими Володимиру Хомку вдалося досить непогано поладнати. Йдеться, насамперед, про директора «Санкому» Святослава Євтушенка, який, у попередньому скликанні, вже входив до міськради і був вірним «солдатом» Хомка.
Пізніше він виявив амбіції очолити місто, однак, потім уклав меморандум з Дмитром Якимцем. Євтушенко зняв на його користь свою кандидатуру, а Якимець натомість віддав йому перший номер у списку. У підсумку Євтушенко виграв, а Якимець - програв.
Варто зауважити, що здаватися рівненський Акела зовсім не збирається. Нині він зробив ставку на перспективний «Рух нових сил» Міхеіла Саакашвілі. Ставка, можливо, й непогана, однак, на парламентських виборах у неї значно більше шансів, аніж на міських…
Хоч куди – козак!
Займається тайським боксом, носить оселедця, шукає древній Суренж на території парку ім. Тараса Шевченка – усе це про начальника міського управління культури Тараса Максименка. З усіх рівненських чиновників саме він сьогодні піариться чи не ефектніше за інших.
(Фото: ogo.ua)
У політичному житті Рівненщини Масименко вже давно зайняв унікальну нішу: здає «під ключ» фракції молодих політичних партій. Усі, ким він займався: «Наша Україна», «Фронт змін», «Удар» - у підсумку перемагали, якщо можна вважати перемогою сам факт проходження у ради.
У 2012 р., за активної підтримки Тараса Максименка, у Верховну Раду нарешті потрапив лідер обласного «Народного Руху» Валентин Королюк. Допомагав Максименко також і чинному міському голові…
Не так давно політтехнолог очолив міську організацію «Справедливості» Валентина Наливайченка. Деякі оглядачі вважають це грою на перспективу: непрохідна «Справедливість» на загальноукраїнському рівні вже сьогодні готова координувати дії з «Батьківщиною», і саме тут Максименко здатен розіграти якусь взаємовигідну комбінацію зі своєю старою знайомою Галиною Кульчинською. Мовляв, Кульчинська в цій рокіровці стане народним депутатом, а наш герой сяде у крісло міського голови…
Особисто я таку перспективу складно уявляю, але переконаний в іншому: на наступних виборах Максименку цілком до снаги стати технічним кандидатом, який ефектно відщипне голоси у когось з фаворитів. Звісно ж, не без користі для себе коханого…
Партія сказала «треба!»
Коли я писав, що серйозної альтернативи Володимиру Хомку в Рівному немає, то зовсім не мав на увазі, що амбітні люди у нас відсутні в принципі. Справа в тому, що чимало з них просто банально мають амбіції зовсім іншого ґатунку. І таких не мало…
Візьмемо хоча б харизматичну заступницю Хомка Галину Кульчинську, яка (після нещодавнього відсторонення багаторічного лідера «Батьківщини» Миколи Кучерука) стала першим номером цієї партії на Рівненщині. Всі, хто знають Кульчинську, не дадуть збрехати: політика в ній набагато більше, аніж нудного господарника.
Вона добре розуміє любов людей (читає: «виборців») до яскравих шоу. Її ваблять, передусім, великі ефектні проекти - такі, що дозволяють залишатися на слуху: колишній директор «Радіо Трек» є натхненницею розпіарених акцій «Зірка Рівного», «Вишиваний рекорд» та «Майданс».
Управлінська рутина – не її коник. Свідченням цьому є і скандальні історії з об’єднанням музичних шкіл,
та будинків культури, і давній скандал навколо закупівлі продуктів для дитсадків за завищеними цінами, який сама Кульчинська називала чорним піаром проти себе напередодні виборів.
Стосовно усіх цих питань у пані Галини завжди була своя особиста думка.
Вже давно, одначе, склалася традиція, що голова обласної «Батьківщини» - це автоматично і кандидат від неї на виборах у Парламент. Зважаючи на те, що рейтинги партії в нашій області і дотепер доволі суттєві, основну енергію вона акумулює саме у цьому напрямку, а на голову Рівного висуватиметься лише, якщо партія попросить.
(фото: erve.ua)
Щось схоже можна сказати також і про нинішнього заступника голови Рівненської облради, «свободівця» Олексія Бучинського. Під його проводом радикальна націоналістична сила поступово перетворилася на респектабельних політиків та чиновників, з якими завжди можна дійти консенсусу. Їх представник Олег Карпяк очолює бюджетну комісію Рівнеради…
На невдалі для «Свободи» вибори-2014 Бучинський ішов під номером 39. Тепер же, набувши досвіду, може або піднятися у партійній ієрархії, або успадкувати від Олега Осуховського «щасливий» округ №152. Як і Кульчинська, на посаду голови якщо і претендуватиме, то виключно з партійних міркувань…
Схожі амбіції має також і власник Рівненського льонокомбінату Олег Червонюк. В 2012 р. він мав гарні шанси стати нардепом від Рівного. Завадила йому тодішня влада, яка перекроїла округи у несприятливий для нього спосіб, а відтак, Червонюк набрав лише 17,4%, більш, ніж удвічі, поступившись Олегу Осуховському. Через два роки набрав іще менше і, окрім Осуховського, пропустив уперед ще й Дмитра Якимця…
Півтора роки тому пророкували висунення кандидатури Червонюка на виборах міського голови Рівного. Утім, так не сталося. В кулуарах говорять, що ціною невисування (на противагу Володимиру Хомку) він заручився підтримкою мера на наступних парламентських виборах. Що з того вийде? Поживемо – побачимо…
Гіпотетично, кандидата на голову Рівного може висунути також і доволі популярна у нас партія «Самопоміч». Ця політична сила примудрилася і до сьогодні не розкрутити жодного із своїх «молодих і перспективних», а відтак, на виборах найкраще виглядав би досвідчений директор Рівненського пивзаводу Мар’ян Года. Втім, у експертних колах схильні вважати, що бізнесмен у ньому значно переважає політика. Немає ані навиків публічної комунікації, ані особливого бажання …
Хороша людина – не мер?
Як не крути, а значна частина виборців Рівного прагне бачити своїм головою когось не заплямованого, молодого і по-європейськи зорієнтованого. Є у нас і такі…
У медійному просторі усе частіше з’являється ім’я Сергія Гемберга. Айтішник, банкір, організатор фестивалю «Art Jazz Cooperation» останнім часом проявляє неабияку активність у впровадженні відкритого бюджету та електронного документообігу, разом з міською владою, бізнесменами та громадськими активістами розкручує прогресивний проект «Rivne Smart City», зорієнтований на те, аби поставити Рівне на рейки європейського розвитку.
Не менш перспективним є також і постать Центру надання адміністративних послуг Віталія Германа. Оглядачі говорять про нього натхненно і багатослівно. Мовляв, молодий, прогресивний, порядний, комунікабельний… Примудряється зберігати ділові стосунки як з владою, так і з громадськими активістами… Кажуть, особливих амбіцій за ним поки не помічали, втім, навіщо мудрій людині афішувати їх раніше строку?
Нещодавно на сайті міської ради з’явився проект рішення про призначення Германа заступником міського голови з питань архітектури, будівництва та інвестицій Рівного Володимира Хомка…
Ще одним позитивним кандидатом, з якого боку не глянь, є активіст місцевої «Сили людей» Зураб Кантарія. Вічно усміхнений ідеолог впровадження у Рівному вуличної кави на виборах міського голови спромігся набрати прохідні 5%, поступившись лише фронтменам – Хомку, Якимцю, Бучинському і Муляренку. За умови збереження нинішніх темпів, усе це створює для молодої і прогресивної політичної сили гарні передумови для проходження у міськраду. Утім…
Утім, сам Зураб Кантарія не демонструє достатньої волі, аби ,зрештою, стати градоначальником. У другому турі він підтримав Дмитра Якимця, ставлення до якого у рівнян неоднозначне…
З високою вірогідністю, на наступних виборах він може підтримати і когось умовно молодого і прогресивного. Можливо, згаданих вище Гемберга або Германа. Відомо, що і з першим, і з другим засновник рівненської велокави має підкреслено дружні стосунки…
Майбутньому меру точно не завадить підтримка хороших людей, тим більше, що в нинішній Україні хороші люди чомусь воліють сахатися великої політики, як чорт ладану…
