В Україні існує альтернативна, тобто невійськова служба, та чи кожен може нею скористатися? Чи достатньо сказати «мені релігія не дозволяє», щоб не долучатися до Сил оборони, а працювати на цивільній роботі? Як співіснують нині армія та релігія — читайте у матеріалі.
Повідомляє hromadske.
Чи є віряни в армії?
У ЗСУ служать представники більшості релігій, представлених в Україні — зазначив релігієзнавець Євген Савісько. Це християни (православні, католики та протестанти різних конфесій), юдеї та мусульмани.
Для задоволення релігійних потреб військовослужбовців у ЗСУ запровадили Інститут військових капеланів. Переважно там служать представники християнських церков. Однак уже є капелани-імами, є і перший військовий рабин.
Існують релігії, вчення яких забороняють вірянам завдавати шкоду чи вбивати інших істот. У контексті армії це означає не брати до рук зброю. Йдеться, зокрема, про буддизм, джайнізм, сикхізм і крішнаїзм. Також віряни можуть мати особливості харчування — наприклад, не вживати їжу тваринного походження.
Що каже закон?
Стаття 35 Конституції України вказує, що ніхто не може бути увільнений від своїх обов'язків перед державою або відмовитися від виконання законів за релігійними переконаннями.
Законодавство не передбачає можливість звільнення від військової служби через релігійні переконання. Водночас основний закон визначає, що якщо виконання військового обов'язку суперечить релігійним переконанням людини, «виконання цього обов'язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою».
В Україні діє закон «Про альтернативну (невійськову) службу». Зі слів адвокатки Катерини Бобровської, альтернативна служба під час мобілізації можлива, але треба заявити про своє право нею скористатися, щоб не мати кримінальної відповідальності за ухилення від мобілізації.
«Представники релігій, у яких є заборона на вбивство, можуть служити в підрозділах забезпечення: медицина, зв'язок, логістика, транспорт, ремонт, кухня, ІТ, інженерні війська тощо», — зазначив релігієзнавець Євген Савісько.
Щодо особливостей харчування вірян, на законодавчому рівні це питання не врегульоване — їжа на фронті однакова для всіх, каже адвокатка Тетяна Лєбєдєва. Їй відомі дві історії в цьому контексті: одному вірянину потрібну їжу щомісяця на фронт передавали рідні, а другий спершу їв лише гарніри, та потім почав їсти «як усі» — з м?ясом.
То як же довести свої переконання?
Щоб не брати до рук зброї, вірянам слід написати заяву до ТЦК, у якій попросити виконувати військовий обов'язок у формі альтернативної (невійськової) служби. До заяви слід додати документ, що підтверджує істинність переконань.
Це має бути довідка від релігійної громади з переліку зареєстрованих організацій, які забороняють використання зброї. Таких, згідно з постановою уряду, є 10:
- Адвентисти-реформісти;
- Адвентисти сьомого дня;
- євангельські християни;
- євангельські християни-баптисти;
- покутники;
- Свідки Єгови;
- харизматичні християнські церкви (та церкви, прирівняні до них, згідно з зареєстрованими статутами);
- християни віри євангельської (та церкви, прирівняні до них, згідно з зареєстрованими статутами);
- Товариство Свідомості Крішни.
Адвокатка Тетяна Лєбєдєва, у практиці якої є справа, пов?язана з мобілізацією вірянина, радить подати таку заяву до ОВА ще до того, як людині вручать повістку, щоб це не сприймалося як ухилення від призову на військову службу. Відтак місцева влада має знайти для людини місце (як-от підприємство з виготовлення дронів), де вона зможе проходити альтернативну службу.
Якщо ж людина не пройшла потрібну процедуру й не отримала дозвіл перейти на альтернативну службу, вона може попросити свого командира давати їй завдання, пов?язані з забезпеченням війська, а не бойові.
«Той же крішнаїт чи капелан може підійти й сказати: я буду чистити картоплю або підмітати, прасувати одяг і білизну… Це вже на розгляд самого командира. Але в більшості випадків, на жаль, їм також дають зброю і відправляють на бойове завдання», — зазначила адвокатка.
На чиєму боці суд?
Тетяна Лєбєдєва знайшла 6 справ, пов?язаних із релігійними переконаннями. Підозрювані не мали підтвердження, що вони належать до релігійних організацій і заздалегідь не зверталися з заявою про прохання альтернативної служби.
Так, у справі від 6 квітня 2023 року, яку розглядав Івано-Франківський міський суд, чоловіка, який «не може брати в руки зброю, одягати військову форму та вбивати людей через свою віру та стосунки з богом», визнали винним в ухиленні від мобілізації й призначили йому рік позбавлення волі.
Винним визнали й ще одного військовозобов?язаного на Закарпатті, який, згідно з вироком, «не бажає проходити військову службу з релігійних переконань, оскільки у нього немає права забирати людські життя». Тячівський суд 1 червня призначив чоловікові умовне покарання з вимогою періодично з'являтися до органу пробації.
