Сьогодні у Рівному попрощаються із двома Героями - Миколою Конончуком та Сергієм Юшеєвим,
Про це повідомляє міський голова Рівного Олександр Третяк.
56-річний рядовий Микола Конончук та 46-річний солдат Сергій Юшеєв загинули 8 червня під час артобстрілу позицій в районі села Мала Токмачка, Запорізької області.
Микола Конончук народився у Рівному, тут навчався у школі, згодом отримав фах електрика і все життя – працював своїми руками. Відслуживши у ракетних військах ще за часів радянського союзу, він повернувся у рідне місто, де разом з дружиною працював, виховував доньку та будував власне затишне життя.
"Не було такої справи, за яку не зміг би взятися наш Микола, не було такої роботи яка було б йому не до снаги. Все в його руках – виходило найкраще, завжди він дбав про те, щоб ми не мали потреби ні в чому. За те і любили та цінували його і рідні, і друзі, і колег, - розповідає дружина Героя Світлана. – Він робив чудові ремонти, він знав усе, що стосувалося господарства, родина та робота – це була його велика розрада, втіха. Останній час до війни Микола працював у місцевій ДЮСШ сторожем, паралельно теж допомагав з дрібними ремонтами, особливо, що стосувалося електрики".
Але, з початком війни усі думки пана Миколи були не тут, не вдома…
"Відпрацювавши свою зміну у перший день повномасштабної війни, він одразу з роботи поїхав у військкомат і став на облік. Там йому дали чотири дні на збори на службу. Але – час минав, а Миколу все не викликали. Він дуже хвилювався з цього приводу. Казав нам з донькою про те, що не може спокійно бути дома з нами поки там, на фронті, йдуть гарячі бої, гинуть молоді хлопці. Не минало й дня, щоб він не говорив про те, що йому треба йти на службу", - розповідає Світлана.
"У січні цього року Миколу призвали на службу. Він мало розповідав про бойові будні, але щодня виходив на зв’язок, щоб почути нас з донькою. Донечка – взагалі його найбільша відрада та любов. З дитинства він виглядів її на руках, завжди був для неї найкращим другом, найвірнішим порадником, надійною опорою та підтримкою у всіх її справах. Тож, коли Микола поїхав на війну донька тут, в тилу постійно організовувала збори для підрозділу батька. Амуніція, техніка – вона завжди обирала для нього найкраще, щоб висловити свою любов та вдячність", - ділиться дружина Героя.
Щирий, невідмовний, працьовитий, вірний друг, найкращий у світі батько, турботливий чоловік, а ще – невимовний патріот рідного міста та держави… Таким Микола Конончук назавжди залишиться у пам’яті кожного, хто його знав.
Сергій Юшеєв народився у Рівному, закінчив 24 школу, а за тим здобував виробничі професії зварювальника та плиточника в технічному училищі.
Після строкової служби в армії, працював за спеціальністю. Роботу знаходив здебільшого за кордоном. Але як тільки розпочалось повномасштабне вторгнення, у перший же день записався добровольцем у військкоматі.
“Він був готовий йти захищати мене, сестру та племінників. Але тоді відразу його не взяли до армії, сказали чекати виклику. Покликали у січні вже цього року,” - розповідає мама Героя Меланія.
Сергій служив в Ужгороді, а за тим його підрозділ направили у Бахмут, звідти — на Запоріжжя.
“Він нічого не говорив про службу. Казав, що все добре, надсилав фото, аби передала племінникам і все — намагався нас не турбувати. Він взагалі був дуже добрим, мав золоті руки, сестрі у будинку стільки всього зробив... Племінників любив дуже і кішку свою...” - продовжує Меланія Антонівна.
Саме пухнаста улюблениця перша наче відчула непоправне.
“Ми розмовляли з Сергієм 4 червня. Він заспокоїв, що все добре, що повинні десь переїжджати. Казав, що тиждень напевне не телефонуватиме, але це нормально, щоб не хвилювалися... І все. А вже восьмого числа кішку наче підмінили, вона таке виробляла, ми ніяк не могли заспокоїти. І мені стало недобре на роботі, наче відчували найгірше,” - пригадує мама Героя.
Прощання із Героями відбудеться завтра, 16 червня, о 10.00 на майдані Незалежності. Поховають Миколу Конончука на кладовищі "Басівкутське", а Сергія Юшеєва — на кладовищі “Нове”...