Рівне Медіа

Замки, палаци та вежі: куди поїхати на Рівненщині

Через пандемію COVID-19 у найближчі півроку-рік Європа та весь світ частково будуть закриті для туристів. Українцям доведеться вчитися подорожувати всередині країни. Втім, не варто засмучуватися. У серії матеріалів "Що варто відвідати на Рівненщині" ми познайомимо вас із перлинами краю. Сьогодні розповідаємо про замки, палаци, фортеці й руїни. Якщо ви захоплюєтеся архітектурними скарбами, хочете почути легенди,  історії про кохання, зраду та військові подвиги вам саме сюди.

Дубенський замок

Замок князів Острозьких 16 століття в місті Дубні – один із найстаріших замків України, який до цього часу несе у собі риси середньовіччя парадного стилю.

Дубенський замок ніколи не був узятий приступом, оскільки був міцно укріплений 73 гарматами та річкою Іквою з її багатокілометровими заплавами.

Під стінами замку ламалися татарські списи і шведські шаблі. Тут зберігалися незліченні багатства привезених з трофеїв: коштовний посуд, книги, картини, ікони, зброя і захисне озброєння, хутра, шкури і т.п.

Замком у різні часи володіли Заславські, Сангушки, Любомирські. Вони зібрали в ньому багату колекцію коштовних речей: посуд, картини, книги, ікони, прикраси, одяг – все це зараз становить експозицію замку-музею. Дубенський замок відкритий для відвідувань.

Нині Дубенський замок є окрасою краю та одним із семи чудес замків України.

Костел Іоанна Хрестителя

Костел Іоанна Хрестителя у Дубровиці є найстарішою архітектурною пам'яткою міста. Перше дерев'яне приміщення храму побудували у 1684 році для католицького ордену піарів. На будівництво костелу державний діяч Великого Князівства Литовського Ян Дольський виділив 33 000 злотих. У 1709 році костел Іоанна Хрестителя спалили шведи, повертаючись додому після Полтавської битви. Згодом храм був відбудований. Мурований костел у стилі пізнього бароко збудували за підтримки ректора польського Університету мистецтв Казимира Пнєвського.

У роки Другої світової війни у підвалі костелу переховувалися місцеві жителі. Те, що костел вцілів під прицільними авіаударами, – диво. Деякий час у приміщенні храму був склад – звична практика для комуністичної влади стосовно релігійних споруд. Проте більшість часу споруда просто пустувала.

У 1992 році костел повернули римо-католикам. Церковні служби у храмі проводять щонеділі.

Острозький замок

Острозький замок розташований у місті Острог у Рівненській області на пагорбі над річкою Вілія. Ця оборонна споруда є найвідомішою пам'яткою міста. Тут гості можуть побачити таємні підземелля, давні вежі і почути легенди про місто. Перша згадка про місто Острог датується 1100 роком. Його побудували на місці старовинного укріплення часів Київської Русі, яке зруйнували монголо-татари ще в 1241 році.

Спочатку з’явилася башта-донжон, яка збереглась донині й називається "Вежа мурована". Крім неї залишилися з давніх часів Кругла башта (XVI ст.), Богоявленський собор (XV-XVI ст.), надбрамна дзвіниця (1905 рік) та фрагменти стін. Башти виконували роль оборонних споруд. Також в Острозі збереглись інші давні оборонні споруди: Луцька брама і Татарська вежа.

Нині на території замку працює краєзнавчий музей.

Палац Ходкевичів

Садиба Ходкевичів – це великий палацовий комплекс у Млинові. Двоповерхова будівля у стилі класицизму з шестиколонним портиком височіла над Іквою. Поруч зберігся старовинний парк, який розбив ірландець Діонісій Макклер. У 1768 році Ян-Микола Ходкевич власним коштом побудував у Млинові костел, який став фамільною усипальницею.

Втім, садиба Ходкевичів насамперед відома дивними речами, які тут відбуваються. Саме через містику садиба Ходкевичів довго лишалась недобудованою. У 1793 році Людвіка Ходкевич сиділа за столом у власному домі. Раптом всюди самі по собі почали відчинятись та грюкати двері. На той момент у домі знаходилась лише одна власниця. Жінка пройшлася порожніми кімнатами, аж у останній вона побачила привид своєї доньки Розалії. Графиня на деякий час остовпіла, але коли почала кликати слуг, привид розтанув у повітрі. Через деякий час з Парижу, де жила її донька, прийшла звістка, що 26-річну Розалію стратили на гільйотині. Привид з'явився у той самий день та час, коли відбулась страта. Не закінчивши будівництво садиби, Людвіка Ходкевич втікла до свого маєтку у Чорнобилі.

З 1977 року у малому палаці знаходиться Млинівський краєзнавчий музей.

Корецький замок

Дерев'яний замок в Корці був побудований в 1386 році князем Острозьким. У 16 столітті, коли замок перебував у володінні роду Корецьких, він був укріплений кам'яними стінами, а через кілька десятиліть замок повністю перебудували з дерев'яного в кам'яний. У 1780 році, коли замком володів рід Чарторийських, він був перебудований у палац. А через 50 років комплекс згорів. На початку 20 століття планували провести реконструкцію, втім її так і не зробили.


Зараз від замку Корецьких залишилися тільки зовнішні кам'яні стіни, міст, підземелля і надбрамна вежа. З замкової гори можна помилуватись виглядом на місто.

Губківський замок

Перша згадка про Губківський замок над річкою Случ датується 1504 роком. Саме тоді його зруйнували татари. За композицією і пропорціями цей замок вважають одним із найдосконаліших витворів волинської фортифікаційної школи. Свого часу він був найпотужнішою фортецею краю, якій поступався навіть Луцький замок. А висота гори, на якій нині знаходяться руїни, – понад 32 метри.

Був час, коли твердиня належала князеві Семашку, якого народні легенди змальовують як жорстокого володаря. Князь наказав викопати під замком глибокі підземелля і ходи, де зберігав незліченні скарби і катував непокірних, вигадуючи для них пекельні муки. Колись люди, хрестячись, обходили похмурі руїни десятою дорогою, бо вірили, що давній правитель володів магічною силою.

Легенда мовить про те, що він заборонив дочці брати шлюб з простолюдином і замурував її у високу вежу. Кохання ж юнака і юнки було таке палке, що вони перетворювалися на соколів і вилітали на побачення одне з одним. Про це дізнався батько, прокляв їх, і закляття було настільки сильним, що на віки вічні прирекло закоханих літати у соколиній подобі. Звідси і назва гір – Соколині.

Новомалинський замок

Перші укріплення на березі річки Світенко були зведені 1392 року братом Великого литовського князя Свидригайлом. Пізніше Свидригайло подарував село разом із замком своєму васалу Ело Малинському. Малинські настільки цінували цей подарунок, що володіли замком аж до 20 століття. Замок мав п'ятикутну форму. У вершині кожного кута височіли п'ятикутні вежі. В 17 столітті в замок був прибудований розкішний бароковий палац, а вже в 19 столітті Кастільда Малинська, дружина Станіслава Сосновського, дає розпорядження добудувати каплицю в неоготичному стилі з загостреним куполом.


На жаль, обидві світові війни не пошкодували архітектурний ансамбль. Від усієї розкоші залишилися лише руїни веж, залишки фундаменту палацу, неоготична каплиця.

Тараканівський форт

Тараканівський форт — це оборонна споруда, архітектурна пам'ятка 19 століття, розташована неподалік від села Тараканів Дубенського району Рівненської області. Це бетонно-земляне укріплення, виконане із застосуванням цегли та чавунних деталей, з яких були зроблені герметичні двері й усі драбини. Потрапити в середину можна було лише з допомогою висувного залізного мосту. Щоб заховати його під час облоги, побудували спеціальне приміщення під насипом.

По периметру форту — так звані безпечні каземати. Їх усього 105. У свідченнях за 1905 рік йдеться, що каземати призначалися як для бойових дій, так і для проживання. А ще тут були склади, лазарет, операційна, дезінфекційні камери, морг, туалети і колодязі. Усі каземати були оснащені вентиляцією та обігрівались печами.

Окрім того, у форті була встановлена каналізація, водопровід і навіть спеціальна піч, де спалювали нечистоти. Усі приміщення підземних коридорів і кімнат мали електричне освітлення. А у 1899 році форт навіть телефонізували. Безпечні каземати слугували ще й для підтримки фортечного валу. Фасадної стіни давно немає. Каземати і як увесь Тараканівський форт поросли травою, деревами і кущами. Вони, випереджуючи час, повільно, але впевнено продовжують руйнувати військову фортецю.

Замок Чарторийських

Це був маєток волинського князя Федора Чорторийського, розташований у місті Клевань. На початку 15 століття князь почав реконструкцію та добудову сімейного гнізда. Роботи тривали цілих 60 років. Через рів до замку вів арковий міст, прикрашений фресками. В замковому комплексі було 2 кам’яні башти й одна дерев’яна (не збереглася). В них розміщувались бастіон й арсенал. Одного разу замку вдалося витримати тижневу облогу татарськими військами у 1640 році.


Пізніше там був єзуїтський колегіум. На початку 19 сторіччя вже інший князь Чарторийський вирішив заснувати у замку польську гімназію. Вона працювала до 30-х років, а потім була закрита через те, що її вихованці брали участь у польських бунтах. Потім в гімназійних аудиторіях працювало духовне училище. Під час Першої світової війни у Клеванській фортеці був ветеринарний евакуаційний пункт. Під час 20 століття замок часто змінював своє призначення. Там були притулок для безхатьків, інтернат для сиріт, база НКВС, німецькі каральні органи, ПТУ і навіть лікувально-трудовий профілакторій для людей з алкогольною залежністю. Але з 1988 року будівля стоїть порожньою і поступово руйнується.

Палац Стецьких

У 1789 році Стецький збудував свій палац на рештках старого замку в селі Великі Межирічі. Від колишньої фортеці зараз залишилися тільки рови. Архітектором був поляк італійського походження – Домініка Мерліні. Він звів палац у своєму улюбленому стилі – класицизмі. На гравюрах білоруського художника та письменника Наполеона Орди біля палацу Стецького зображені невеличкі штучні озерця, мощені доріжки для прогулянок, затишні альтанки...


На жаль, час безпощадний і вся ця краса залишилася жити тільки на картинах. Закінчилося панування Стецького досить сумно – у 1831 році до містечка увійшла російська царська армія та відібрала у власника і поселення, і резиденцію. Після Другої Світової війни у приміщеннях палацу був сільськогосподарський склад, а пізніше - загальноосвітня школа-інтернат.



Садиба Валевських

Палац поміщиків Валевских, яким в 1840-х роках належав маєток в Гощі - унікальний для України. Він витриманий в стилі шале - альпійського будиночка з фахверковим фасадом і мансардним поверхом.


Шале оточене найбільшим в області периферійним парком площею близько 7 га, що починається безпосередньо біля ганку садибного будинку. Парк заріс і здичавів, але не втратив своєї привабливості, а старі ясени і каштани (всього близько 30 видів дерев і чагарників), що обступили застаріле шале, лише підкреслюють своєрідну красу і неповторність минулої епохи.


У радянський час його південний фасад обклали звичайною облицювальною плиткою, що перетворило маєток на ординарний будиночок соціалістичної епохи.  Донедавна тут розміщувалась районна бібліотека, але нині будівля пустує.

Палац Красицьких у Володимирці

Історичною пам’яткою Володимирця є маєток-палац Красицьких. Палац польського пана Фердинанда Красицького був збудований у 1827 році. Парк навкруги палацу був знаменитий рідкісними породами дерев. На територію парку не пускали нікого, а стежки тут були настільки широкими, що по них прогулювалися каретами.

На початку ХХ століття його викупила бельгійська родина де Пурбе, якій він і належав до 1939 року. Маєток не був зруйнований радянською владою тільки тому, що це приміщення вирішили використати під сиротинець. Тут же розміщувався відділ комуністичної пропаганди - до цих пір на стінах маєтку висять плакати з радянськими гаслами.

Поблизу маєтку розташувалася мальовнича водойма з островом посередині. Місцеві мешканці називають її басейном, оскільки створена вона штучно. Краєзнавці розповідають легенду, пов’язану з її виникненням. Пан Фердинанд Красицький, розповідали, був дуже жорстоким і вередливим. Якось одна з кріпачок взяла без дозволу хліб, щоб погодувати своїх дітей. Пану про це розповіли, і він послав за нею охорону. Втікаючи від охоронців, жінка побігла через болото, розташоване поблизу палацу. Заблукала, потрапила в трясовину і загинула.

З того часу почали ходити чутки, що бачили її привид на болоті. Буцімто вона ходить і гукає пана, щоб забрати його із собою. Пан злякався і вирішив осушити це болото. Кріпаки почали осушування і дійшли до острівця землі серед болота, який мали розкопати. Проте не встигли - прийшла радянська влада. Так і залишився цей острів посеред водойми. А привида кріпачки тут більше не бачили. Зараз у цьому басейні можна купатися - вода в ньому чиста, оскільки наповнюється із джерела.

Цей маєток - єдиний на все Полісся, який зберігся, чим і унікальний.

Костел св. Лаврентія у Тайкурах

В селі Тайкури розташований напівзруйнований костел Святого Лаврентія. Його будівництво фінансував поміщик Лаврентій Пепловський, котрий володів у ті часи Тайкурами, а кошти на будівельні роботи, а саме золото, випадково вирив його собака під час прогулянки.  Поміщик вирішив побудувати не тільки католицький храм, а й православний. Тому неподалік від руїн костелу знаходиться церква Пресвятої Богородиці. Костел Святого Лаврентія було споруджено 1710 року в стилі раннього бароко. Розкіш, властива цьому напряму в архітектурі, відобразилася в інтер’єрі. Зовнішнє оформлення мало досить аскетичний вигляд. Костел Святого Лаврентія збирав парафіян на служби й урочисті церемонії до 1939 року.


Нині від нього залишилися тільки руїн, але поціновувачі старовинної архітектури досі бачать красу у напівзруйнованих цегляних стінах із облупленою штукатуркою.

Костел Воздвиження Чесного Хреста

Костел Воздвиження Чесного Хреста у селі Моквин Березнівського району був збудований у 1895 році й знаходиться у центрі села, обабіч дороги. У Моквині та навколишніх селах у той час проживали польські колоністи римо-католицького обряду. Для потреб цих віруючих українсько-польські шляхтичі пани Валевські збудували римо-католицький храм.

Муровані стіни костелу і склепіння були збудовані із вапняку, у зв'язку з цим храм не піддався вологості, яка є характерною для клімату цього краю. Завдяки чому його стіни збереглися до наших часів. Місцеві жителі стверджують, що під костелом знаходяться підвали, в яких поміщики Валевські зберігали свої запаси продуктів.

Згідно з народними переказами, у 1750 році на місці костелу існувала каплиця, яка була збудована шляхтичами Любомирськими.

На сьогодні костел Валевських перебуває у руїнах і стоїть пусткою, його ніхто не збирається реставрувати, оскільки у навколишніх селах до наших днів майже не залишилося людей римо-католицького обряду. Дах будівлі відсутній, склепіння частково зруйновані, проте стіни ще стоять.

У наступних матеріалах серії "Що варто відвідати на Рівненщині", ми продовжимо знайомити вас із багатствами нашої області. Розповімо про місця, якими можна не тільки помилуватися, а й відпочити там разом із сім'єю та порибалити. 

Читайте також: Де відпочити неподалік Рівного: список баз відпочинку та туристичних комплексів (ФОТО) та Найпопулярніші маршрути для походів та велотурів на Рівненщині: перелік

Фото та інформація - відкриті джерела.

Анна Карпець.

Читати також