Василь та Віктор Мисюри у мирному житті працювали менеджером та інженером, а коли переїхали на Рівненщину, почали займатися ковальством.
Як повідомляють у Рівненській обласній державній адміністрації, першими їхніми виробами стали пластини для бронежилетів.
«Так склалося, що ми з дружиною приїхали до родичів у Гощу за день до війни. А ось брат 24 лютого був в Ірпені. Бачив і висадку десанту, і приліт ракет… Вибирався з того жаху, як і інші, - розповідає Василь Мисюра. – Фактично, відразу після приїзду сюди ми обоє пішли в тероборону. А за деякий час потрібні були вільні руки, щоб допомагати робити пластини до бронежилетів. І ми пішли, хоча до того моменту жодного стосунку до ковальства не мали».
Згодом брати-переселенці почали виготовляти й інші вироби, на які були замовлення від військових - саперні лопати, "кішки" для розмінування, підставки під казанки, сковорідки з дискових борін, щоб бійці в польових умовах могли готувати.
Спершу Василь та Віктор прийшли на кузню як волонтери, а потім же вирішили опанувати ковальське ремесло в Гощанському навчальному відділенні Рівненського центру ПТО ДСЗ.
Вони вже встигли попрацювати як реконструктори у парку історичної реконструкції «Городище Оствиця», що у Рівному, а їм і запропонували викувати наконечники до стріл, які були у воїнів часів Київської Русі.
«Це було цікаво, але непросто. Ми ж звикли працювати в майстерні, де є необхідні інструменти, а тут потрібно було виготовити наконечники просто неба, як це робили багато століть тому», - згадує Василь.
З часом вони з братом почали братися і за художні вироби. Наприклад, такі, як альтанка в лавандовому полі, що стала місцем для фотосесій, або ж зроблений із металу дзеркальний короп. До речі, зараз вони виготовляють деталі до човна, якого відтворюють за зразком старовинного. Невдовзі його можна буде побачити на Оствиці
Сьогодні ж брати Мисюри продовжують робити речі на замовлення військових. Також нерідко до них звертаються і місцеві.
