Рятівну операцію пацієнтові, який 18 років страждав від ниркової недостатності та переніс два інфаркти, виконали спеціалісти Центру трансплантології Першого медоб’єднання Львова.
”Мені бракувало повітря. Я не міг пройти і метру. Не міг навіть спати. Щоночі моя дружина та донька контролювали чи я дихаю. Це було важко, я вже думав, що це мої останні дні”, – розповідає про свій стан перед трансплантацією 58-річний львів’янин Віктор Абрашкін.
Проблеми зі здоров’ям у чоловіка почалися, коли йому було 40. Тоді Вікторові діагностували хворобу нирок і призначили пігулки. Довгі роки цього було достатньо для підтримки роботи органу. Аж поки, три роки тому, чоловік не переніс інфаркт. Після цього нирки відмовили остаточно і хворому знадобився гемодіаліз – штучне очищення крові. Потому Віктор переносить ще один інфаркт. Упродовж наступних півтора роки життя чоловіка перетворюється на суцільну муку. Він не може вдихнути на повні груди та втрачає останні сили, яких стає хіба що на те, аби витримати чергову процедуру діалізу.
Врятувати Віктора могла лише трансплантація відразу двох органів. Адже, щоб хворий переніс пересадку нирки, спершу треба було “полагодити” його серце. Таку складну операцію в України виконували лише одного разу - в Інституті серця. Тож львів’янин майже втратив надію на порятунок. Аж раптом, просто у 58-й День народження Віктора, його дружина чомусь вирішила повезти чоловіка до лікарні. Сказала, що треба здати якісь аналізи.
”Щоб я не нервував, дружина не сказала мені, що з’явився донор і ми їдемо на трансплантацію. Як приїхали, то я був у шоці! Уявляєте, в мій День народження я отримав шанс на друге життя!”, – каже Віктор Абрашкін.
Про хід першої для наших спеціалістів операції з пересадки комплексу “серце-нирка” розповідає керівник Центру трансплантології Максим Овечко:
“Ми працювали двома бригадами: кардіохірурги та абдомінальні хірурги. Спершу наші колеги пересадили серце. Воно успішно “запустилося”. Щойно це сталося, ми змогли взятися за пересадку нирки. Вона теж запрацювала ще в операційній. Ми дуже пишаємося, адже за весь час незалежної України – це лише друга така трансплантація і вона успішна. А це означає, що відтепер у нашому Центрі ми можемо виконувати і такі складні трансплантації та рятувати ще більше життів”.
Від рятівної операції минуло вже 4 місяці. Віктор відновився та поступово повертається до активного способу життя. Він дихає на повні груди, гуляє лісом пішки та навіть їздить на велосипеді. Чоловікові й досі складно повірити, що чиясь великодушність подарувала йому шанс на друге життя.
