Рівне Медіа
Словацького 4-6 Рiвненська область, Рiвне
+380676111844

«Настав мій час»: 65-річний офіцер запасу - про групи різаків, військово-патріотичне виховання та свою роль в обороні Чернігівщини

Не зважаючи на поважний вік, 65-річний Валерій Михайлович завдяки великому бажанню зміг потрапити до війська на початку великої війни росії проти України. І хоча строкову службу служив давно, до речі, на Чернігівщині в Десні, і в Білій Церкві, чоловік все життя віддав тренуванням та військово-патріотичній підготовці молоді. Був офіцером запасу у званні лейтенанта, потім – «старлея».

Його історію розповідає ОК "Північ". 

Валерій присвятив навчанню та вихованню дітей 27 років, проводив тренування з пішохідного туризму, після виходу на пенсію був заступником директора позашкільного навчального закладу «Центр національно-патріотичного виховання туризму та краєзнавства учнівської молоді». Був незмінним бунчужним обласного етапу дитячо-юнацької військово-патріотичної гри «Сокіл - Джура».

«Коли прозвучали сирени, пройшов десь тиждень з початку вторгнення, я сказав своїй дружині: прийшов мій час», - гордо розповідає чоловік. – «Спочатку хотів в тероборону. Але мені сказали «Досить». Я додому не пішов, розвернувся - і у військкомат. Через дві години я вже був у точці збору, ще через дві – у формі в строю».

Офіцер упевнений, що його 40-річний досвід виховання та підготовки виживанню молоді в екстремальних умовах став неоціненним у роботі з особовим складом підрозділу окремого батальйону ОК «Північ».

«Мої вихованці обирали шлях справжніх чоловіків, і дівчата також. Є серед них і високопоставлені офіцери», - розповідає військовий. – «І тут, у силу свого віку я для багатьох був братом, для інших - батьком, для третіх – дідом. Усі мене сприймали як побратима та старшого товариша».

Чоловік каже, що у період оборони Чернігова багатьом допоміг зорієнтуватися, зреагувати, тобто вижити. Виконував і роль старшини, і звичайним стрільцем також довелося побути, перебуваючи у Количівці.

Розповів, як готуючись до вуличних боїв у Чернігові, були створені групи «різаків» - групи гранатометників. Усього таких було п’ять, Валерій очолив «різак - 4», який готовий був зустріти ворога зі сторони Хімволокна.

«Хлопці готові йти в бій для того, щоб повністю очистити нашу хату від зла, нашу Україну від ворога, який так підло зруйнував наші всі плани на майбутнє. Але ми вистоїмо, відродимося, все буде Україна!», - упевнений Валерій Михайлович. До речі, чоловік вправно пише вірші.

Читати також