Різні довідкові видання з теплиць рекомендують складати ґрунти на двох основах: торф'яному та природному ґрунтах ділянки, де зводиться теплиця. Як можливі компоненти ґрунту називають: торф (краще верхівковий), дернову землю, пісок, глину, опале листя дерев і чагарників, деревну кору хвойних порід, тирсу, різану солому злаків, озерний та річковий мул, сидерати, різні повністю готові та просіяні компости.
З органічних добрив у ґрунті можуть бути присутніми перегній, коров'ячий і кінський гній, пташиний послід; з мінеральних - повний набір макро- і мікродобрив, що забезпечують наявність всіх елементів живлення.
Усі компоненти тепличних ґрунтів мають своє певне призначення. Матеріали, що рихлять, підтримують певну (у сприятливих межах) об'ємну масу, оптимізують водний режим, виділяють при розкладанні вуглекислий газ. Пісок служить утеплювачем і частково розрихлювачем. Глина поліпшує втримання вологи і структуру ґрунту.
- Деревні відходи є джерелом поповнення органічних речовин, оптимізують водно-фізичні властивості, виділяють багато вуглекислого газу. Кора має антисептичні властивості, охороняючи ґрунт від накопичення грибкових хвороб (кореневої гнилі та ін.).
- Торф створює сприятливий тепловий і водний режими, поглинає надлишки живильних елементів, додає органіки та виділяє вуглекислий газ.
- Гній поповнює органічну речовину, підтримує структуру ґрунтів, дає рослинам весь набір макро- і мікроелементів.
- Вапняні матеріали, крім створення оптимальної для культур кислотності, підтримують потрібну структуру ґрунтів і створюють умови для кращого поглинання живильних елементів корінням рослин.
Чим більше буде в ґрунті компонентів, тим більше можливостей для овочевих культур вірніше живитися та формувати розмір та якість урожаїв.
У багатокомпонентних ґрунтах різні частини є корисним доповненням один одного і завжди нейтралізаторами їхніх негативних проявів. Перепріле листя збагатить гумусовими речовинами. Торф, кора і тирса поглинуть надлишок мінерального живлення при помилках у застосуванні добрив. Пісок послужить проти підкислення. Пташиний послід зі своїм підвищеним вмістом азоту буде протистояти корі або тирсі з їхнім постійним дефіцитом азоту.
Можна готувати для огірків, томатів та інших тепличних культур єдиний ґрунт, але краще це робити з урахуванням їхніх біологічних вимог. Огіркам потрібніше свіжий гній, пташиний послід, глина, близька до нейтральної кислотність; томатам - перегній, пісок, розрихлювачі, припустимою є більш висока кислотність. Для вирощування перцю і баклажанів підійде томатний ґрунт, диням і кавунам - огірковий. Салату, кропу, редису, петрушці, селері, цибулі на перо годиться ґрунт будь-якого складу.
Для початкового освоєння теплиці та наступних років її експлуатації ґрунти можна готувати безпосередньо в ній, восени або навесні.
Якщо у великих теплицях з тривалим строком використання у ґрунтів є можливість для різних фізико-хімічних реакцій і змін убік оптимізації, то ґрунти городніх теплиць мають відразу бути «спілими», тобто постачати рослини усім необхідним з самого початку короткого вегетаційного періоду. У цьому зв'язку спосіб підготовки ґрунту заздалегідь, з певним часом зберігання на особливій площадці та наступному розміщенню в теплиці, представляється більш кращим. Крім того, у цьому випадку можна не квапитися, як навесні, і все проробити більш якісно.
А первинна якість ґрунтів складається в їхній однорідності, тобто в будь-якому малому об'ємі ґрунту має бути приблизно рівний вміст усіх «земельних» твердих компонентів, органіки, елементів мінерального живлення, однаковий показник кислотності. Коли визначені розміри теплиці та необхідний для неї об'єм ґрунту, а також заготовлені необхідні компоненти, можна приступати до готування грунтосуміші.
Вирівнюють площадку, застеляють її плівкою (якщо старою, то добре помитою і продезінфікованою розчинами марганцівки або мідного купоросу) і починають пошарово розташовувати компоненти, перемежовуючи їх вапняними матеріалами, фосфорними та калійними добривами. Азотні, магнієві добрива та мікродобрива найкраще вносити в теплиці безпосередньо перед розміщенням культур.
При шарі суміші 25-30 см його ретельно кілька разів перелопачують. Усі частини ґрунту краще мати сухими або підсушеними, вапно, крейду або доломітове борошно - дрібно розмеленими, мінеральні добрива - без найменших грудок. Надійніше, якщо ґрунт від початку до кінця роблять одні руки.
Після перемішування ґрунту (і не один раз) його можна злегка зволожити й сформувати бурт, який потрібно надійно вкрити (плівкою, брезентом) на весь період зберігання, щоб опади не вимивали живильні речовини, а вітри не розносили частки.
